Вивчення алмазів, які містяться у метеоритах з відомої колекції Almahata Sitta, показало їх походження з астероїда, який вибухнув над Суданом десять років тому. Вони сформувалися на планеті, за розміром подібної до Марса, мільярди років тому.
7 жовтня 2008 року, в 37 км від Нубійської пустелі в Судані, вибухнув астероїд. Об’єкт, відомий як 2008 ТС3 мав трохи більше 4 м в діаметрі. З розкиданих по пустелі фрагментів вдалося знайти 52, розміром від 1 см до 10 см і загальною вагою 4,5 кг.
Згодом уламки було досліджено, каталогізовано і вони отримали назву Almahata Sitta, що по-арабськи означає «шоста станція». Це посилання на залізничну станцію між містом Ваді Хальфа і Хартумом, розташованої недалеко від місця, де було знайдено перші фрагменти.
Зібрані уламки — це, в основному, уреліти — рідкісні кам’яні метеорити, які часто містять мікроскопічні алмази.
Є три теорії, які пояснюють, як можуть формуватися такі алмази. Згідно з першою, вони формуються за рахунок величезного тиску, який виникає під час зіткнення тіла, з якого походить метеорит, з іншим об’єктом.
Другий варіант — відкладання хімічної пари, натомість згідно з третьою теорією, алмази виникають шляхом нормального, статичного тиску всередині батьківського об’єкта, як це відбувається на Землі.
Проведений фахівцями з Федеральної політехнічної школи Лозанни аналіз діамантів розміром біля 100 мікрон, що містилися в Almahata Sitta, показав як їх походження, так і самого астероїда.
Дослідження засвідчило, що алмази мають різні добавки, такі як хроміти, фосфати та сульфіди заліза і нікелю. Фахівці називають їх інклюзіями. Вони добре відомі в земних алмазах, але вперше були описані в тих алмазах, які походять поза меж нашої планети.
За словами дослідників, алмази виникли всередині планети, розміром як Марс.
Як пояснюють автори відкриття, багато теоретичних моделей вказують на існування великого числа планетарних ембріонів в перші мільйони років існування Сонячної системи. Багато з них мали розмір Марса, як, наприклад, той, що зіткнувся із Землею, щоб дати початок Місяцю.
Деякі з цих планетарних ембріонів утворили відомі сьогодні планети, деякі зіткнулися з Сонцем, інші були викинуті з Сонячної системи.
«Це дослідження дає переконливі докази того, що материнське тіло урелітів було однією з таких великих планет, перш ніж вона була зруйнована в результаті зіткнення близько 4,5 мільярда років тому», — пишуть автори дослідження, опублікованого в журналі «Nature Communications».
