Це те, з приводу чого я давно плачу. Я не знаю, як і в якому столітті з'явилася мантра про те, що у нас працьовитий народ. Можливо, вона аграрних часів.
Про це розповів блогер Віктор Трегубов.
Тому що в усьому, що впирається у виробництво і сферу послуг, наш народ стає працьовитим тільки за кордоном в іномовному середовищі, від безвиході.
У нас абсолютно нормально поїхати на відпочинок, залишивши сайт на автоматі приймати замовлення.
У нас абсолютно нормально, працюючи таксистом, забити на вже ухвалений виклик, тому що а ну його. У ці моменти людина навіть доблесть якусь відчуває, переміг систему, виявив вільний дух.
У нас абсолютно нормально відразу після універу хотіти зарплату висококваліфікованого фахівця при вільному графіку.
У нас абсолютно нормально динамить замовників по термінах.
У нас абсолютно нормально брати гроші за наступне замовлення, щоб купити матеріали до попереднього, годуючи замовника розповідями про “ось уже буквально доробили”. І потім забивати ще тиждень, тому що “жити ж теж колись треба”.
У нас абсолютно нормально для кур’єра передзвонити і спитати “я тут трохи затримуюся, я до вас краще завтра під’їду, ДОБРЕ?”. І на “ні, НЕ ДОБРЕ, завтра нас не буде” скоромовкою проговорити “нутогдаужедавайтепослевиходнихвсегохорошего”, повісивши трубку і більше не беручи.
Про те, що все, що працює до шести (наш графік роботи закладів – окрема тема) закривається, в кращому випадку, в 17:30 – взагалі мовчу.
Справа, я б сказав, навіть не в ліні. Справа в клінічній необов’язковості.
І це ми, боюся, будемо ще довго виправляти.
