Цікаво спостерігати за тим, як в Луганську історія "ЛНР" фактично пародіює історію СРСР.
Про це заявив журналіст Денис Казанський.
Рік тому, коли Плотницький почав чистки і оголосив ворогами і зрадниками людей зі свого найближчого оточення, я написав про це пост під назвою «Як за часів Сталіна», в якому проводив паралелі між сталінськими репресіями і репресіями в ЛНР.
Плотницкий дійсно виступив в сталінському дусі. Восени 2016 року раптово з’ясувалося, що колишній «прем’єр міністр ЛНР» Геннадій Ципкалов, «спікер парламенту» Олексій Карякін і «командир народної міліції» Віталій Кисельов виявилися ворогами республіки і задумували «державний переворот». При цьому Кисельова відправили на підвал, Ципкалова закатували до смерті, а Карякін встиг втекти до Росії.
І Карякін, і Ципкалов стояли біля витоків ЛНР і брали участь в захопленні Луганської СБУ навесні 2014 року, але через два роки виявилося, що це змовники і зрадники. Точно так же, як в середині 1930-х з’ясувалося, що революцію разом з Леніним робили одні тільки японські шпигуни та наймані пси західного капіталу.
Але минув рік і ситуація в Луганську змінилася. Тепер уже виявилося, що сам Плотницкий – зрадник, ворог народу і узурпатор, а влітку 2014 року його батальйон «Зоря» спеціально обстрілював Луганськ і вбивав мирних жителів. В результаті Плотницького усунули за допомогою збройних «зелених чоловічків», і він втік до Росії.
Тиран пішов, і тут же з’ясувалася страшна правда. Виявилося, що Ципкалов, Кисельов і Карякін – насправді патріоти ЛНР, а проклятий Плотницький навів на них наклеп. Кисельова випустили з підвалу на волю. Карякін повернувся з РФ в Луганськ. А Ципкалову встановили меморіальну дошку. Прикро звичайно, що на смерть закатували помилково цілого прем’єр-міністра, але нічого не поробиш – перегнули палицю …
