Три цитати на одну тему з 19 століття. Троє: один – великий український письменник, другий – французький мандрівник, письменник, маркіз, третій – французький історик.
Іван Нечуй-Левицький, «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов’янщини» («Сьогочасне літературне прямування»,1878 рік).
«Сумно стає на душі, як подумаєш про будущі часи України під московськими пазурями; сумно стає не тільки в політичних відносинах, але навіть у національних та літературних. Великоруська нація молода, з диким консервативним характером, з китайською фанаберією; вона все тягне назад, а не вперед – і в свойому старообрядстві, і в візантійсько-московському православії, і в централізмі, вже невідомому в Європі, і в нелюбові до Європи, і в своїй зажерливості. Якесь справді самодурство сидить в цій нації, і воно викидає на нашу шию самодурів-політиків, і буде викидати хто його зна й доки».
«Треба пожити у цій пустелі без спокою, в тій тюрмі без спочинку, яка зветься Росією, аби відчути всю свободу, яку мають народи в інших країнах Європи, хоч би який там був спосіб правління… Коли ваші діти надумають нарікати на Францію, прошу вас, скористайтесь моїм рецептом, скажіть їм: їдьте в Росію! Ця мандрівка корисна для кожного європейця. Бо, спізнавшись ближче з Росією, кожен буде щасливий жити в якій завгодно іншій країні».
«Росіянин – це брехня. Брехня – в громаді, фальшивій громаді. Брехня – в поміщику, священику і цареві […] брехлива з брехливих, найвища брехня, яка увінчує всі брехні. Крещендо брехні, хитрощів та ілюзій». А ще Мішле писав: «Тенденцією подібної держави є те, що вона стає все менше державою і все більше релігією. В Росії все має релігійний вимір. Все є або хоче бути святим. […] Предивна забаганка! Ви навіть не можете організувати в себе світ громадського правопорядку, нижчий світ! А претендуєте на вищий світ релігії. Будучи ворогами Закону, ви хочете піднятися вище Закону, ви зазіхаєте на світ Благодаті! Нездатні до людської праці, ви себе величаєте Богами».
Тарас МАРУСИК
