Новини сьогодні: Світова економіка, здається, поправляється після глибокої посткризової хвороби. За прогнозами Міжнародного валютного фонду (які, звичайно, можна поставити під сумнів), протягом 2017-2018 рр. середньорічні темпи зростання світового ВВП складуть 3,6%. Це буде невеликим підйомом після зростання на 3,2% в рік протягом двох минулих років.
Про це розповів Стівен Роуч, екс-глава Morgan Stanley в Азії, старший науковий співробітник Інституту глобальних проблем Єльського університету в Джексоні.
Рівно через десятиліття після світової фінансової кризи глобальне зростання, нарешті, повернеться на звичну після 1980 року траєкторію щорічного зростання на 3,5%. Однак це навряд чи свідчить про те, що світ повернувся до норми. Подібні міркування не беруть до виду екстраординарну трансформацію динаміки глобального зростання за останні п’ять років.
Економічне пожвавлення сконцентровано, головним чином, в розвинених країнах, де протягом 2017-2018 років зростання ВВП, як зараз очікується, складе в середньому 2%. Це істотний підйом після безпрецедентно анемічного середніх темпів зростання на 1,1% протягом попередніх дев’яти років.
За прогнозами, порівняно сильні показники в США (2,4%) буде компенсовано слабкими результатами Європи (1,7%) і, звичайно, Японії (0,9%). Проте, річні темпи зростання в розвинених країнах будуть і далі, згідно з прогнозами, значно відставати від довгострокової тенденції зростання на 2,9% в рік, зафіксованої в період 1980-2007 рр.
З 1980 по 2007 роки на частку розвинених країн припадало в середньому 59% світового ВВП (вимірюваного за паритетом купівельної спроможності), в той час як частка країн, що розвиваються дорівнювала 41%. До 2018 року, згідно з останніми прогнозами МВФ, це співвідношення зміниться на протилежне: 41% світового ВВП у розвинених країн і 59% – у країнах, що розвиваються.
Країни, що розвиваються продовжують рухатися набагато швидшими темпами. Середньорічні темпи зростання на 4,6%, очікувані в цих країнах в 2017-2018 роках, нижче приблизно на половину процентного пункту, ніж в попередні дев’ять років. Проте, ця цифра в два з гаком рази вище, ніж в країнах розвиненого світу.
Не дивно (принаймні, для тих з нас, хто ніколи не вірив в сценарій жорсткого приземлення в Китаї), що найбільш сильні показники серед країн, що розвиваються будуть, за прогнозами, у Китаю (6,4%) і Індії (7,5% ), а в Латинській Америці (1,5%) і Росії (1,4%) темпи зростання будуть відставати.
Маятник світового економічного зростання рішуче похитнувся від так званих розвинених країн до країн, що розвиваються. Щось нове? Звісно так. Норма? Звичайно, ні. Це приголомшлива подія, яке піднімає, як мінімум, три фундаментальні питання з приводу нашого розуміння макроекономіки.
