Тимофій Милованов пояснює, як і чому культурні міфи держав впливають їх долю.
З еволюційної перспективи Україна – це дуже молоде суспільство. Сьогодні вона переживає перехід від культури, яка керувалася міфами комунізму, до західної демократії.
Природно, що деякі сучасні культурні конструкти в Україні схильні до впливу зовнішніх конкуруючих культур. Як наслідок, вони плутаються і не узгоджуються між собою.
Деякі з цих конструктів успішно працюють і позитивно впливають на розвиток України. Інші стримують наш культурний прогрес. Тут я пропоную список з п’яти таких нефункціональних культурних конструктів.
1. “Є хороші і погані люди. Нам не пощастило, нами керували погані люди. Нам просто потрібно, щоб до влади прийшли хороші люди”.
Поділ на хороших і поганих людей – це спадщина радянської культури. Радянський Союз поділив людей на різні групи: “радянські люди” – робочі, фермери, вчителі – і євреї, татари, кулаки.
Сучасні розвинені суспільства використовують більш комплексний підхід. Вони вважають, що люди найчастіше поводяться раціонально і реагують на стимули і правила гри – інститути (тут і далі “інститут” – правила гри в суспільстві, тобто створені людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію в певне русло, структурируя мотиви в процесі людської кооперації (по Д. Норту).
Таким чином, навіть повних чеснот людина зрадить спільноті, якщо на кону стоїть власне збагачення або безпека її близьких. Тому суспільство повинно створити правила гри, які об’єднали б мотиви чиновників і громадськості.
2. Зарубіжні демократії можуть будувати наші інститути.
Ця ідея проявляється в зусиллях громадянського суспільства, реформаторів і правлячих еліт використовувати іноземні інститути як батіг і пряник для реформ в Україні. Для багатьох спостерігачів основним реформатором в Україні є МВФ. Крім того, в будь-якому конфлікті між громадянським суспільством і державою починають лунати заклики до іноземних посольств розсудити сторони.
Однак в сучасному світі інститути є сильними тільки тоді, коли підтримуються суспільством, в нашому випадку – громадянами України в цілому. Адже при порушенні правил гри, гарантами яких є інститути, саме громадяни виходять на протест, щоб захистити ці правила. Якщо громадськість не вірить в інститути – вони приречені.
3. Перемога над корупцією / олігархами / бюрократією / організованою злочинністю / Росією (і т.д.) перетворить нас в процвітаючих і демократичних.
Це варіація першої ідеї: є деякі “погані” люди або групи людей, яких ми повинні позбутися. Західний підхід полягає в тому, щоб знайти спосіб співіснувати та співпрацювати з усіма, хто є розумним, виключаючи з взаємодії тих, з ким можна домовитися.
4. Держава може запустити економіку, захищаючи і підтримуючи потрібні компанії і галузі, або ж створюючи ринки і лібералізуючи економіку.
Віра в могутню державу, яка може керувати нами в перехідний період, знову ж виходить із Радянського Союзу. Радянська держава була сильною і не мала конкуруючих інститутів. Однак сьогодні є красномовні факти: українська держава за останні 25 років не змогла забезпечити добробут людей та встановити чіткі і справедливі правила гри. Таким чином, держава повинна розвиватися одночасно з розвитком демократії, ринків і економіки.
Розуміння протекціонізму і лібералізації економіки занадто спрощено. Сучасні суспільства знаходять баланс між ролями держави і ринків. Ринок дає свободу, проте іноді він зазнає невдачі. Тільки тоді держава може втрутитися, щоб вплинути на ситуацію. Однак держава не замінює ринок.
5. Сильна економіка – це економіка, яка виробляє більшу частину своєї продукції всередині країни, максимізує експорт і мінімізує імпорт.
Це абсолютно справедливо, що Україна повинна збільшити виробництво товарів і послуг. Однак ефективність виходить із спеціалізації. Україна не може бути лідером у виробництві всіх можливих товарів і послуг. Шлях до процвітання – стати кращими в світі в певних конкретних галузях і сферах, а також торговій взаємодії з іншими державами.
