Стати резидентом або громадянином Євросоюзу за гроші буде важче
Купити кіпрський, мальтійський або болгарський паспорт найближчим часом, ймовірно, стане складніше. Так само як і отримати “золоту візу” – так називають посвідки на постійне проживання, що видаються низкою країн Європейського союзу в обмін на певний обсяг інвестицій в їх економіку. Європейські “золоті” паспорта і візи популярні у бізнесменів з Росії, Китаю і країн Близького Сходу.
Серед володарів таких документів – мільярдер Олег Дерипаска, який отримав на початку минулого року громадянство Кіпру, засновник Яндекса Аркадій Волож та члени його сім’ї, які стали володарями паспортів Мальти, або ще один “мальтієць”, один з колишніх керівників Альфа-банку Олексій Марей.
Схеми “громадянство або ПМЖ в обмін на інвестиції” діють, за даними Єврокомісії, в 20 з поки ще 28 (до виходу Великобританії з Євросоюзу) країн ЄС. Правда, переважна більшість з них обмежуються “золотими візами”. Паспорти інвесторам готові надати тільки три країни – Болгарія, Кіпр і Мальта. Саме їх, особливо два останніх держави, жорстко критикує Єврокомісія в тільки що представленому нею доповіді по цій проблемі.
Що це за програми і для чого вони?
У більшості країн ЄС в різні роки були схвалені закони, що дозволяють в прискореному порядку надавати іноземним інвесторам громадянство або посвідку на постійне проживання – в свою чергу, відкриває через певний термін дорогу до громадянства. Грошовий “стелю” при цьому різний: на Кіпрі і Мальті – від 650 тис. До 2 млн євро, в Болгарії – один мільйон левів (512 тис. Доларів), зате в Люксембурзі – 5 млн євро.
У деяких країнах (наприклад, Португалії) інвестор може вибирати, вкладатися йому в конкретну справу або обмежитися покупкою нерухомості. В інших – можливий лише перший варіант. Ряд держав (скажімо, Австрія чи Болгарія) регулюють інвестиції такого роду, надаючи список галузей економіки, в які може вкласти кошти претендент на “золоту” візу або паспорт. За видачу такого ж документа членам сім’ї зазвичай доведеться доплатити, і чимало: так, кожен додатковий мальтійський паспорт обійдеться інвестору в 880 тисяч євро. У більшості випадків “приймають” країни вимагають від власників своїх документів постійного або часткового проживання на території цих країн. Але є і виключення – Мальта, наприклад, на цьому не наполягає.
За даними міжнародної організації по боротьбі з корупцією Transparency International на осінь минулого року, за останні 10 років в рамках програм “продажу” громадянства або права на проживання країни ЄС виписали приблизно 6 тисяч паспортів і близько 100 тисяч дозволів на проживання. Це небагато – трохи більше 0,1% всіх виданих за цей час таких документів. Фінансовий ефект, заради якого, власне, і існують ці програми, проте, відчутний: вони принесли в сукупності 25 млрд євро.
Хто ними користується і навіщо?
Основна частина клієнтів такого роду програм – багаті підприємці з країн Близького і Далекого Сходу і колишнього СРСР. Пропорції різні: так, на Кіпрі явно домінують росіяни і вихідці з інших країн колишнього СРСР, що становлять, за різними даними, понад 40% від загального числа отримали “золоті” візи або паспорта. А ось в Португалії до 60% претендентів на таку візу – громадяни Китаю.
Дивовижна історія стала недавно надбанням гласності: у 2017 році сім’ї саудівських мільярдерів – Сулеймана аль-Мухайдіба і п’ятьох братів аль-Агіль – придбали для себе і кількох десятків своїх родичів, від маленьких дітей до людей похилого віку, 62 мальтійських паспорта. В яку суму обійшлося їм це придбання, не повідомляється. Вигоди “золотих” паспортів і віз країн ЄС очевидні: вільне пересування в рамках Шенгенської безвізового простору (за винятком Болгарії та Румунії, поки що не входять в Шенген) і спрощені можливості ведення бізнесу у всіх країнах Євросоюзу. А також відносна безпека і комфорт, особливо в порівнянні з країнами, які охоплені конфліктами: недарма в останні роки відзначено великий інтерес до “золотим візами” з боку багатих сирійців і єменців.
Представники двох російських фірм, що займаються юридичною допомогою претендентам громадянства або ПМЖ в країнах Європи, не стали ділитися з Радіо Свобода запитаної інформацією про кількість своїх клієнтів, але підтвердили, що найбільш популярними напрямками залишаються країни півдня Європи – Болгарія, Греція, Іспанія, Кіпр, Мальта , Чорногорія (не входить в ЄС). Дещо знизився інтерес до Великобританії – можливо, в зв’язку з погіршенням російсько-британських відносин після “справи Скрипаль”.
Чим стурбована Європа?
Зворотний бік програм видачі “золотих” віз і паспортів докладно представлена у великому торішньому розслідуванні “Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності” (OCCRP). Причини занепокоєння Брюсселя з цього приводу викладені в нинішній доповіді Єврокомісії і зводяться до кількох пунктів.
Країни, що мають такі програми, недостатньо перевіряють претендентів “золотих” документів на предмет того, чи не чи становлять вони загрозу безпеки самих цих країн і Євросоюзу в цілому. У зв’язку з цим згадується і кіпрське громадянство Олега Дерипаски, і наплив бажаючих заплатити за мальтійські паспорта.
За словами члена Європарламенту Ани Гомеш (Португалія), “золоті” схеми – “абсолютно збочена, аморальна і глибоко турбує практика”. Вона створює широкі можливості для відмивання грошей, ухилення від податків і інших фінансових зловживань.
Немає достатньої публічної інформації про те, як працюють ці схеми, навколо яких, на думку авторів ряду розслідувань, існує корупційна середу. Так, мальтійська журналістка Дафна Каруана Галичині, убита в жовтні 2017 року, вказувала на те, що презентація спрощених схем придбання громадянства Мальти була розпочата в Росії ще до того, як відповідний закон був схвалений мальтійським парламентом. Галиць звинувачувала прем’єр-міністра Мальти Джозефа Мускату і осіб з його оточення в отриманні “відкатів” при реалізації програми “золотих паспортів”. (Прем’єр всі звинувачення відкидає.)
Між країнами ЄС, кожна з яких веде власну міграційну політику, не вистачає координації. На думку Брюсселя, єдина інформаційна система, що діє в рамках Шенгенської зони, використовується явно недостатньо. Інформацією про те, кому, коли і чому були надані “золоті” паспорта або візи, окремі країни обмінюються мало і неохоче.
Що з цим робити і що вже робиться?
Це абсолютно збочена, аморальна і глибоко турбує практика
Деякі країни, наприклад Угорщина і Латвія, або призупинили програми видачі “золотих віз”, або значно посилили їх умови. Міністерство внутрішніх справ Великобританії заявило про те, що перевірить обставини видачі посвідок на проживання для інвесторів 700 громадянам Росії. (Про результати перевірки, правда, поки не повідомлялося.) У грудні той же відомство оголосило, що призупинить спеціальну програму прискореного надання таких віз – для особливо великих інвесторів.
У Фінляндії у вересні минулого року затриманий громадянин Росії, який володів також мальтійським паспортом, – за підозрою в участі в міжнародній операції з відмивання щонайменше 10 млн євро. На Кіпрі, до недавніх пір користувався репутацією головної російської фінансової “пральні”, заходи, прийняті місцевим Центральним банком проти так званих шелл-компаній, привели до закриття банківських рахунків десятків тисяч російських клієнтів. Це визнав, виступаючи в листопаді на російсько-кіпрському інвестиційному форумі, посол РФ в цій країні Станіслав Осадчий.
У Болгарії влада звернула увагу на тісно пов’язану зі схемою видачі “золотих паспортів” практику надання громадянства “за особливі заслуги” перед країною. Як повідомляє болгарська редакція Радіо Вільна Європа, в результаті позбавлено громадянства цієї країни російський бізнесмен, засновник телекомунікаційної компанії Yota Сергій Адоньєв. Паспорт Болгарії він отримав в 2008 році, причому болгарська влада “не помітили” тоді того факту, що в 90-і роки Адоньєв був засуджений за шахрайство в США.
Як зазначає в інтерв’ю Financial Times Віра Йоурова – член Єврокомісії, що курирує питання юстиції, “ми хочемо, щоб країни – члени ЄС різко посилили пильність і перестали допомагати злочинцям і людям з сумнівною репутацією осідати в Європі і користуватися рівними правами з тими, хто приїхав багато років тому, працює, платить податки – але при цьому повинен чекати громадянства довше [ніж володарі “золотих паспортів”] “. Однак Наомі Херст, представник організації Global Witness, що займається антикорупційними проектами, налаштована скептично: “Доповідь Єврокомісії не говорить нічого про те, що саме повинні робити окремі країни. Вони б’ють на сполох, але не пропонують рішення”.
Джерело: Радіо Свобода
