Арешт міністра економічного розвитку Російської Федерації Олексія Улюкаєва мені вдалося передбачити ще два роки тому, під час так званої кримської промови Володимира Путіна. Тоді я писав, що чиновники, присутні в Кремлі поаплодувати «повернення Криму», і не підозрюють своєї подібності з відомим сталінським «з’їздом переможців».
Про це пише журналіст Віталій Портников у статті «Титанік переможців».
Делегати XVII з’їзду ВКП(б), які аплодували Сталіну, могли відчувати себе справжніми тріумфаторами – колективізація та індустріалізація проведені, внутріпартійні опозиції розгромлені і каються, радянський уряд визнано в усьому світі. Але вже через три роки більша частина делегатів цього з’їзду буде розстріляна, дружини невдалих переможців – згвалтовані і відправлені до ГУЛАГУ, діти – в притулки. Перемога обернулася повним крахом торжествуючого апарату.
«Кримських переможців» чекає та ж сумна доля. Погодившись з перетворенням Росії в країну-ізгоя, вони автоматично посилили і всевладдя першої особи, і можливості знахабнілих силовиків з його оточення. А оскільки грошей для розкрадання країни залишається все менше і менше, претенденти на таке розкрадання будуть відштовхувати один одного від корита, як жадібні гієни. І скоро перекинуть саме корито навзнак.
Для російських медіа арешт міністра економічного розвитку Росії – знакова подія. Провідні інтернет-видання цієї країни ведуть безперервний репортаж у прямому ефірі, мовби мова йде про стихійне лихо. Але для російської економіки, так і для політичного пейзажу в цілому – це дійсно стихійне лихо, так як ніколи ще настільки високопоставленого чиновника не заарештовували вночі в ході спеціальної операції, що, звичайно ж, виразно нагадує 1937 рік.
Одна з версій арешту Улюкаєва може бути пов’язана з можливою зміною влади в Росії, чутки про яку також циркулюють в останні тижні і зв’язуються з ослабленням впливу або з погіршенням стану здоров’я Володимира Путіна
При цьому всі вільні від пропагандистських зобов’язань люди не сумніваються, що Улюкаєва банально підставили, що ніякого хабара у два мільйони доларів від компанії Роснафти просто не було. Про те, що Улюкаєва не брали на гарячому, свідчить і репортаж інформаційної Нової газети. Силовики, звичайно ж, це спростовують, але ніяких доказів зворотного не надають. Можливо, вороги Улюкаєва розраховують домовитися з міністром та інсценувати арешт при дачі хабара заднім числом.
Але зрозуміло, що чиновнику рівня Улюкаєва зовсім нема чого було вимагати – та ще й з погрозами – якихось два мільйони доларів від одного з найвпливовіших путінських соратників Ігоря Сєчіна. Декларація про доходи Улюкаєва – як і будь-якого іншого російського чиновника – знаходиться в публічному доступі і будь-який неупереджений читач може переконатися, що для міністра два мільйони доларів – явно не ті гроші. Але крім оприлюдненої декларації відомо, що прізвище Улюкаєва фігурувала і в панамському досьє, так що глава російського економічного відомства – дуже багата людина. І до того ж знаходиться у владі вже кілька десятиліть, з часу гайдаровських реформ, активним учасником яких він був. Такі люди до останнього часу вважалися в Росії недоторканними.
Що сталося насправді, ми дізнаємося лише згодом, коли стануть зрозумілі наслідки затримання міністра. На даний момент можна розглядати цілий ряд версій.
Перша з них – боротьба за зменшуючі потоки. Оскільки угода навколо продажу компанії Башнафта фактично завершена, можна вважати, що мова йде про минуле, а не про майбутнє. І що силовики просто вирішили використати історію з продажем Башнафти для посилення власного впливу. На користь цієї версії говорить той факт, що до самого «хабародавця» Ігоря Сечіна слідство не має жодних претензій, а ручний сєчинський геббельс – Михайло Леонтьєв назвав затримання міністра економіки «блискучою роботою». Крім того, затриманням Улюкаєва займалися слідчі зі Слідчого комітету Російської Федерації, про відставку глави якого, Олександра Бастрикіна в останні місяці говорять як про доконаний факт. Таким чином, відставка Улюкаєва може відкрити період війни за контроль над тим, що ще залишилося в Росії – війни не на життя, а на смерть.
Друга версія може бути пов’язана з можливою зміною влади в Росії, чутки про яку також циркулюють в останні тижні і зв’язуються з ослабленням впливу або з погіршенням стану здоров’я Володимира Путіна. Навіть якщо мова може йти про тимчасове відсторонення від прийняття поточних рішень, посада голови уряду в цій ситуації набуває ключове значення. А головою уряду Росії є, як відомо, Дмитро Медведєв, який вже працював президентом країни і на цій посаді проявив певну самостійність – не від Путіна, а від силовиків. У цій ситуації прагнення до призначення свого прем’єра може бути головною мотивацією силовиків. На користь цієї версії говорить той факт, що навіть після затримання Улюкаєва Путін, за словами його прес-секретаря, не поспішає приймати рішення про відставку міністра і вважає абсурдною – ось важливе слово! – ідею про колективну відповідальність і відставку всього уряду. Таким чином, Путін в черговий раз дав зрозуміти, що продовжує повністю покладатися на Медведєва.
Але внутрішню турбулентність в Росії це не зменшить, більше того – турбулентність у владі тільки починається і ми ще станемо свідками таких сцен, порівняно з якими арешт Улюкаєва – просто дитячий щебіт.
Титанік переможців йде на дно.
