Чоловік, чия мама пожертвувала йому свою нирку, відсвяткував 100-річний ювілей свого органу.
Про це повідомляє Daily Star.
1975 року, коли Кен Різ був старшокласником, у нього була хвороба нирок, і його матір Доріс дала сину нове життя, пожертвувавши йому одну зі своїх нирок. Попри те, що Доріс померла 2012-го у віці 88 років, її нирка все ще працює в організмі її сина після всіх цих років. 18 листопада Доріс виповнилося б 100 років, і хоча її вже немає, нирка жінки “дуже жива і здорова”.
Що робить цю історію ще більш дивовижною, так це той факт, що в середньому трансплантація нирки триває 10-15 років. Але Кен має мамину нирку вже майже пів століття, що дозволило йому вступити до коледжу, одружитися і завести сім’ю.
“Вона була насправді дуже самовідданою. Вона виростила п’ятьох дітей, походить зі шведського роду”, – розповів Кен Різ в інтерв’ю KOIN. “Ми завжди були близькі, але я думаю, що це нас ще більше зблизило. Була ситуація в лікарні, безпосередньо перед трансплантацією, коли я запитав її: “Ти справді хочеш це зробити? Ти не проти?”. Вона відповіла: “Звичайно!”. Ми завжди телефонували одне одному 6 жовтня, в день моєї трансплантації. Тож ми завжди телефонували одне одному, розмовляли, ходили на вечерю”.
Останнім часом Кен зіткнувся з різними проблемами зі здоров’ям, зокрема з раком шкіри.
“Ліки, які ви приймаєте, щоб утримати нирку, імунодепресанти, мають довготривалий побічний ефект”, – визнав він.
Але його воля до життя частково підживлюється ниркою його матері та життєвими уроками, які вона йому передала. Кен зворушливо розповів про свою матір, описавши її як “сильну жінку, сильну християнку, і вона була безкорисливою в тому, що віддавала свою нирку. Їй було 50, коли вона це зробила і вона померла у 88 років, так що це зовсім не вплинуло на її життя”.
Він пристрасно заохочує інших відкривати для себе значення донорства органів і ділиться особистою мантрою: “Є приказка, яку я люблю використовувати, і вона звучить так: “Вона дала мені життя двічі”. І це одна з найважливіших речей – я завжди маю частинку її зі мною, і я хочу тримати її так довго, як лише зможу. Я просто продовжую жити далі”.
