Науковець Сергій Шишкін на основі офіційних звітів МВС та Національної поліції проаналізував ефективність мережі стаціонарних блокпостів у тилових регіонах України. Виявилось, що утримання 275 таких пунктів щорічно обходиться державі мінімум у 4,632 млрд грн, а результативність їх роботи викликає серйозні сумніви.
Головне завдання блокпостів — перехоплення диверсійних груп. Однак у 2024 році за рік на блокпостах було виявлено лише 221 підозрілу особу. “Ефективність за цим параметром нижча ніж одна особа на блокпост за рік. Вартість одного затримання математично прагне до нескінченності”, — зазначає Шишкін.
Левова частка роботи блокпостів — адміністративні правопорушення, насамперед нетверезі водії. Навіть у оптимістичному сценарії, коли за рік виявляється 10 000 водіїв, суспільство витрачає сотні мільйонів гривень на паливо, час та обслуговування, отримуючи мінімальний штраф у 17 000 грн, що робить діяльність блокпостів економічно невиправданою.
Ефективність блокпостів у боротьбі з незаконним обігом зброї також низька: за 11 місяців 2024 року вилучено лише 296 одиниць зброї, що складає близько 6% від загального результату Нацполіції. “За цю суму можна було б забезпечити фронт десятками FPV-дронів або новими пікапами”, — підкреслює науковець.
Аналогічна ситуація з наркотиками: блокпости виявляють переважно дрібних споживачів, тоді як системний наркотрафік проходить майже безперешкодно.
Шишкін підсумовує: мережа блокпостів у тилу переорієнтована на адміністративну роботу та загальнокримінальні перевірки, замість реальної контрдиверсійної діяльності. Близько 1000–4000 підготовлених поліцейських щоденно стоять на блокпостах, тоді як їхні ресурси могли б бути використані для боротьби з реальною злочинністю.
