Пошук, ідентифікація останків та інші експертизи тривали близько двох років. Для експертиз залучали співробітників гаазької Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Під час російського авіанальоту 11 березня 2022 року в Київській області загинули військові 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Понад 200 останків тіл військовослужбовців не змогли ідентифікувати різні експертизи, зокрема за участю закордонних фахівців. Зрештою всіх загиблих поховали в одній могилі на кладовищі “Садгора” в Чернівцях. Про це повідомляє “Укрінформ”.
У день атаки підрозділ штурмової бригади приїхав на позиції в київських селах Людвинівці та Варівськ. Під час розвантаження речей російські літаки обстріляли позиції українських військових, скинули авіабомби. Ніхто з бійців ЗСУ не вижив.
Пошук, ідентифікація останків та інші експертизи тривали близько двох років. Розслідування проводили слідчі СБУ, МВС та Офісу Генпрокурора. Його загальний обсяг — 60 томів. Для експертиз залучали співробітників гаазької Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Усе ускладнювалося тим, що одразу після вибуху понівечені тіла і фрагменти були розкидані на площі приблизно кілометр, пояснила адвокат сімей загиблих військових Тетяна Садовська.
“Їх не вдалося одразу зібрати. Проводили кілька етапів пошукових робіт. Перший раз ще в березні під щоденними обстрілами наші військові доставили знайдені останки тіл своїх побратимів. Їх привезли на Житомирщину. Потім, коли обстріли Київщини зменшилися, пошуки тіл відновили у квітні”, — пояснила вона, додавши, що пошукові роботи продовжувалися й після визволення Київської області від російських окупантів.
Загалом було близько п’яти пошуків за участю експертів і кінологів. Щоразу знаходили нові фрагменти тіл. У перші пів року після обстрілу всі 19 військових офіційно вважалися зниклими безвісти. У родичів залишалися надії, що вони потрапили в полон або поранені. Але у вересні 2022-го вдалося ідентифікувати перші фрагменти тіл за допомогою ДНК-експертизи. І останки стали повертати близьким для поховання.
21-річний лейтенант Тарас Лень із Тернопільської області був командиром взводу бійців штурмового батальйону, який потрапив під ворожий авіаналіт.
“Уперше ми поховали сина 23 вересня 2022 року, через пів року після тієї трагічної події. Нам першим зателефонували та підтвердили збіг ДНК. Вдруге ми допоховали інші рештки сина, які нам повернули після експертизи в січні 2023 року, — сказала мати загиблого Надія Лень. — І сьогодні ми ховаємо його втретє. Не дай Боже пережити комусь, що ми пережили…”
Втретє ховати сина довелося і батькам 25-річного Василя Стеця з Чернівців.
“Так сталося, що я приїжджаю на могили до сина в три різні місця. Перше місце поховання — у Людвинівці Київської області, де сталася трагедія. Друга могила — у нас тут, у Чернівцях, де я поховав перші ідентифіковані фрагменти тіла свого. А тепер ще одна могила — на цьому кладовищі в Садгорі”, — сказав Сергій Стець.
За його словами, син був добровольцем в АТО, а потім буквально за тиждень до повномасштабного вторгнення його виписали з госпіталю після поранення.
“Він отримав поранення на Донеччині, залишився без пальців на лівій руці. Але коли почалася Велика війна, Василь не зміг всидіти на місці й приєднався до своїх побратимів. Я намагався його відмовити, адже син лівша, а поранення якраз лівої руки. Але він сказав: “Там на війні б’ються мої хлопці, за півтора року разом ми стали, по суті, родиною. Я не можу їх кинути”. І знову пішов добровольцем воювати”, — пояснив чоловік.
Трьох не ідентифікували: вважаються зниклими безвісти
Після двох років експертиз вдалося підтвердити загибель 16 із 19 “едельвейсів”. Троє військовослужбовців із цієї групи досі вважаються зниклими безвісти. Адже всі проведені на найвищому рівні експертизи їхню загибель не підтверджують.
Адвокат Тетяна Садовська розповіла, що експертизи не ідентифікували рештки одного з бійців, який все ж, згідно з матеріалами службових розслідувань, свідченнями очевидців, був на місці вибуху.
Його матері з 2014 року разом із дітьми довелося переселитися до Чернівців, а її син був професійним військовим.
“І вона дуже просила, щоб це були Чернівці, тому що вона не хоче виїжджати з України, — пояснила адвокат. — Вона тут хоче жити далі зі своїми дітьми. Їй дуже важливо мати могилу, мати місце, куди прийти та просто помолитися”.
За її словами, за згодою родичів вирішили провести спільне поховання всіх неідентифікованих останків тіл у Чернівцях. Надалі з лабораторії в Гаазі надійшли дані про ще один збіг ДНК.
“Цей збіг підтвердив загибель ще одного військового з Чернівців. Це той випадок, коли після всіх експертиз мамі навіть нічого покласти в труну. Адже цей фрагмент після експертизи не підлягає похованню”, — пояснила юрист.
Юридичні складнощі
Юрист Галина Янко розповіла, що за два роки було чимало законодавчих колізій. Спочатку виникла проблема об’єднати всі кримінальні провадження — з регіонів, де проживали загиблі, в одне центральне провадження.
“Основне кримінальне провадження було передано до Києва в СБУ. Важко було перемістити це провадження з СБУ до поліції Київської області, зокрема до Вишгорода”, — пояснила вона.
Проблема полягала в тому, щоб об’єднати кримінальні провадження за регіонами, де батьки приходили та здавали ДНК, а слідчі цих регіонів не розуміли, що відбувається в основному кримінальному провадженні.
“Правоохоронна система не бачить у комплексі нічого. І фактично ми перші, хто це об’єднав разом з усіма правоохоронцями. Повірте, це було просто надскладно, тому що ми зупинили ці вічні травми батьків похоронами кожної кісточки”, — пояснила Галина Янко.
