Багатодітний 37-річний батько з Рівного вмовляв Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) мобілізувати його.
Про це повідомили в Рівненській обласній державній адміністрації.
Разом із дружиною вони виховують четверо неповнолітніх дітей: сину — 15 років, дочці — 14 років і донькам-близнючкам — по 5 років. До повномасштабного вторгнення Валерій працював на міжнародних перевезеннях.
Він розповів, що його не хотіли мобілізовувати, оскільки він багатодітний батько. Але якраз і через дітей, каже чоловік, хотів піти в Збройні сили України, — щоб мати змогу захистити рідних.
“Моєму сину на той час було 13 років. І я не хочу передавати сину в спадок цю війну. Я не хочу, щоб через кілька років він був змушений брати до рук зброю, щоб воювати за волю рідної держави. Ми маємо раз і назавжди поставити цю орду на місце”, — розповів Валерій.
У березні 2022 року чоловік разом із побратимами вперше стояв на плацу 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки ЗСУ. Далі він пройшов навчання і у квітні відбулася перша ротація на Схід.
“Про те, що я в ЗСУ знала лише моя сім’я і кілька людей. Ми цю інформацію тримали в таємниці. Робили це для того, щоб моя мама, яка мешкає на Волині, не знала і не хвилювалась зайвий раз. Адже в мене є ще старший брат, котрий служить у Нацгвардії. Коли я їздив на довгі ротації й був без зв’язку, то мама знала, що я на рейсі за кордоном. Але нещодавно хтось з дітей проговорився”, — розповів Валерій.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, старшого сержант Валерія нагородили президентською відзнакою “За оборону України”.
