103 роки тому 29 січня 1918 року невеликий загін українских патріотів з числа київских курсантів, студентів та добровольців затримав наступ армії більшовиків на Київ.
Історичний бій відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути (нині Чернігівська область). Загін із кількох сотень (за різними оцінками, від 400 до 600 людей) київських курсантів, студентів і козаків «Вільного козацтва» героїчно захищали підступи до Києва від чотиритисячного підрозділу російської Червоної армії на чолі з Михайлом Муравйовим. Опір українців дозволив затримати наступ російських сил на Київ.
Цей бій став успішною оборонною операцією. Бій тривав близько 5 годин, саме зупинка ворога під Крутами дала можливість українській делегації укласти Берестейський мирний договір та зберегти українську державність. Це означало визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Для українського народу учасники бою під Крутами стали символом героїзму і прикладом для майбутніх поколінь борців за незалежність України.
“Сьогодні ми вшановуємо подвиг Героїв Крут. Для нас важливо бути тут, на Аскольдовій могилі. Ми згадуємо світлих та молодих хлопців, які дали бій російському агресору у 1918 році. На їхньому досвіді покоління українських воїнів вчиться, як потрібно боронити Україну”, – написав в своєму Twitter екс-президент України Петро Порошенко.
«Збереження національної пам’яті про такі важливі для української державності битви допомагає українцям і сьогодні протистояти російській агресії та боронити рідні землі”, – таку заяву у Фейсбуці до 103-ї річниці бою під Крутами розмістив Офіс омбудсмена України.
Зазначається, що сміливість і жертовність юних учасників тих подій стала прикладом для майбутніх поколінь захисників України.
«Героїв Крут порівнюють із захисниками Донецького аеропорту та називають їх «першими кіборгами». Пам’ятаємо подвиг Героїв Крут», – йдеться у дописі пресслужби Офісу Омбудсмена.
Бій під Крутами – історія
У грудні 1917 року Раднарком СРСР зажадав від Української Центральної Ради легалізувати військові загони більшовиків в Україні. У разі відмови буде оголошена війна. УЦР проігнорувала вимоги і випустила універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Це стало початком війни з більшовицькою Росією.
У той час з Харкова відправили великий більшовицький загін для захоплення західних українських земель. Коли більшовики захопили Харківську, Катеринославську та Полтавську губернії, вони мали дістатися до Києва залізницею. 4-тисячну армію під командуванням Михайла Муравйова відправили в наступ на Київ.
З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Одна студентська чота – 27 юнаків було взято в полон більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років. За сучасними оцінками, всього в битві загинуло близько 70-100 героїв. Українські захисники ціної власного життя зуміли затримати наступ військ Муравйова на Київ.
На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Про бій під Крутами довго не згадували. Лише в роки здобуття незалежності в Україні заговорили про подвиг студентів. 29 січня 1991 року пройшов невеликий громадський мітинг студентського союзу. На державному рівні пам’ять героїв битви почали шанувати з 2004 року.
У 2006 році на місці подій відкрили Меморіал пам’яті Героїв Крут. У Меморіальному комплексі є каплиця і озеро у формі хреста. А у 2012 був встановлений пам’ятник героям на місці їх поховання на Аскольдовій могилі.
Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.
