Епоха змін не обов'язково закінчується добре, іноді вона закінчується просто тому, що нікому більше щось міняти, але це вже наша зона відповідальності.
Про це розповів блогер Юрій Гудименко.
Китайська приказка “Не дай вам Боже жити в епоху змін” вже неабияк набридла за останні кілька років. Тому що ми – так вже вийшло – зараз живемо якраз в епоху змін і мало на це можемо вплинути. І події розвиваються настільки швидко, що ми не встигаємо відреагувати.
До кінця 2013 року кожна подія мало-мальськи пристойного масштабу могло обговорюватися днями, а то й тижнями.
Зараз реформ (хороших чи, поганих чи – історія розсудить) обговорюється, приймається і запускається стільки, що ані народ, ні політики просто не встигають за ними.
Якщо ви пам’ятаєте підручники історії, то напевно думали про те, що час в них розподілено нерівномірно. Спочатку в підручниках йдеться по сотні тисяч років світової історії на абзац – від палиці-копача до колеса проходять тисячоліття і всього кілька рядків у підручнику. Потім, з появою писемності підручник історії України починає бути більш детальним і конкретним. Коротше кажучи, чим більше у істориків інформації, тим докладніше стають глави в підручниках, тим всебічніше розглядаються всі процеси.
Я впевнений, що в підручниках майбутнього ці наші три з половиною роки будуть займати досить почесне місце, особливо якщо врахувати, що історики стануть оцінювати ті чи інші факти через призму наслідків, чого не можемо ми зараз. Підручник буде повчати нащадків, розповідаючи їм про наші провали і перемоги, тикаючи носом в очевидні (через багато років) помилки, розповідаючи про політиків і шарлатанів.
З початку війни пройшло трохи більше трьох років, а здається, що це було тільки вчора. З початку Майдану пройшло ще більше часу, але вже забулося, якими моральними виродками були правителі дореволюційного часу, забулося їхнє ставлення до нас і наше до них. Багато що забувається. Епоха змін йде і не планує закінчуватися.
Головне, щоб це саме наші нащадки писали підручники нашої історії. І робили це на нашій землі. Тому що епоха змін – вона не обов’язково закінчується добре. Іноді вона закінчується просто тому, що нікому більше щось міняти. Але це вже наша зона відповідальності. Жити зараз – це страшно, але весело. Просто давайте зробимо це. Зробимо Україну краще.
