Відносини між Варшавою і Києвом стрімко охолоджуються, що представляє серйозну загрозу для наших країн, тому варто пояснити причини цього процесу.
Про це заявив політичний експерт, журналіст, кандидат політичних наук Євген Магда.
Не випадково він почався після Дня всіх святих, формат якого в Польщі дає ключ до розуміння причин конфлікту між стратегічними партнерами. Польська сторона надто емоційно й безапеляційно наполягає на власній версії облаштування місць польської пам’яті на території Україи, при цьому прагнучи не згадувати весняний демонтаж пам’ятника воїнам УПА в селі Грушовічі як найбільш показовий факт ставлення до українських могил.
Демонізація голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича в Польщі вийшла на рівень офіційних заяв, а в публічній позиції міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського залишилося дуже мало від дипломатії. У цій ситуації ініціатива Петра Порошенка про проведення позачергового засідання консультативного комітету польського і українського президентів була раціональним рішенням, відрадно, що на неї позитивно відреагували в Варшаві. Можливо, переговори пройдуть вже на наступному тижні.
Нинішня криза показала, що статус стратегічного партнерства не гарантує від сплесків нерозуміння, що Україні і Польщі необхідний не тільки діалог на політичному та історичному рівні, а й підвищення рівня знань наших народів один про одного. Ця проблема, до речі, актуальна і для інших європейських держав.
Цікаво, чи допоможе звернена до шефа дипломатії ЄС Федеріка Могеріні «Празька декларація», створена чеським аналітичним центром «Європейські цінності» і підписана низкою експертів і політиків. Її автори звертають увагу на необхідність більш енергійного і ефективної протидії гібридної експансії Росії в Старому Світі.
Формальної відповіді на цей заклик від високопоставлених представників європейської бюрократії недостатньо, потрібні конкретні дії. Дещо по-іншому виглядає публічна підтримка генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом євроатлантичних прагнень України. Це ще не формалізація майбутніх успіхів нашої країни на шляху зближення з Альянсом, але вже констатація серйозності намірів офіційного Києва з часом стати членом Північноатлантичного альянсу.
Цікаво відзначити, що Дональд Трамп, який висловився за зустріч з Володимиром Путіним під час свого азіатсько-тихоокеанського турне, в результаті відмовився від своєї ідеї безпосередньо напередодні саміту АТЕС у в’єтнамському Дананге.
Виходячи з внутрішньополітичних міркувань, адже для 45-го американського президента будь-які контакти з Росією сьогодні виглядають небезпечними для кар’єри. Втім, і особливої потреби в діалозі з Путіним у Трампа не було: діалог з лідером Китаю Сі Цзіньпін і переговори з прем’єром Японії Сіндзо Абе виявилися для нього куди цікавіше формального спілкування з президентом Росії.
