Проблеми, який президент США Дональд Трамп створює для Європи, не рахуючи його ексцентричних, нестриманих твітів, цілком реальні, хоча й не завжди піддаються простій діагностиці.
Є відмінності між тим, що Трамп публічно заявляв, тим, що робить його адміністрація, і тим, що його змушує робити Конгрес. Буквально минулого тижня у Трампа просто не залишилося вибору, окрім як підписати закон про введення нових санкцій відносно Росії, проти яких він активно виступав.
Про це розповів Закі Лаіді, професор міжнародних відносинПаризького існтитуту політичних наук.
Тим часом, здатність Євросоюзу діяти колективно варіюється в залежності від конкретного питання. Європа може бути єдиною, коли мова йде про “м’яку силу”, наприклад, про питання торгівлі та клімату; проте її безпека і оборона дуже сильно залежать від стану франко-німецьких відносин, які ніколи не були так важливі, як зараз.
Трамп почав атаку на систему багатосторонньої торгівлі, як тільки вступив на посаду. Він вийшов з Транс-Тихоокеанського партнерства, що поєднував 12 країн і припинив переговори США з Євросоюзом про трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство, яке дозволило б створити гігантський Північноатлантичний загальний ринок. Ці кроки стривожили Євросоюз, тому що він більшою мірою, ніж США, залежить від зовнішньої торгівлі, а особливо від органу з врегулювання суперечок Світової організації торгівлі, чиї рішення адміністрація Трампа може спробувати проігнорувати.
Можливо, саме через цей антиторговий порядок Трампа Євросоюз нещодавно уклав нову торговельну угоду з Японією набагато швидше, ніж багато хто очікував. Крім того, ЄС продемонстрував готовність прийняти у відповідь заходи, якщо США зроблять кроки щодо захисту своєї сталеливарної індустрії.
Трамп, схоже, відкинув пропозиції, що раніше висловлювалися, ввести прикордонну корекцію податку на прибуток, і, можливо, він не буде виконувати всі свої протекціоністські обіцянки. Однак, навіть виключаючи найгірший сценарій розвитку подій, Європа все одно буде перебувати в стані глибокої невизначеності. Хоча б тому, що влада ЄС не розуміють, чому їм більше довіряти – гарячим заявами Трампа і його торгового радника Пітера Наварро або ж більш миролюбним промов Гері Кона, колишнього топ-менеджера з Goldman Sachs, який зараз очолює Національну раду з економіки США.
У ЄС є можливість стати глобальним лідером у відновлюваній енергетиці. Втім, для успіху ЄС доведеться інтегрувати європейський енергоринок, гармонізуючи політику на національних рівнях. Без єдиної стратегії введення плати за викиди (carbon pricing) ЄС не зможе досягти встановленої мети – нуль нетто-викидів до 2050 року.
