Сергій Фурса пояснює, чому не буває одночасно високих депозитних ставок і дешевої іпотеки.
Виявилася нова зрада. Кажуть, ставки по депозитах знижуються. За гривневими – знижуються, по валютним – так взагалі на історичному мінімумі. За логікою середнього українця треба, щоб ставки по депозитах були високі, ставки по кредитах низькі. І так, ще й низькою повинна бути інфляція.
В принципі, в світі існував один банк, у якого ставки по депозитах були високі, а по кредитах – низькі. Це був ПриватБанк. Чим закінчується така історія всім прекрасно відомо. Для більшої частини банків недоступна магія, коли ви можете брати гроші дорого, а роздавати їх дешево.
Спробуйте самі. Економіки в цьому немає. Так може працювати тільки піраміда, яка не думає повертати вам депозити.
Простому українцю для початку треба визначиться, чого він хоче більше. Дешевих кредитів або високих депозитних ставок.
Якщо ви вимагаєте дешеві кредити, то повинні розуміти, що банки повинні брати гроші ще дешевше.
Якщо ви хочете високих депозитних ставок, то повинні розуміти, що у вас ніколи не буде дешевої іпотеки. Та й ваш роботодавець навряд чи підвищить вам зарплату при високих кредитних ставках, якщо йому будуть недоступні ресурси для інвестування і розвитку бізнесу.
В Україні йде дуже здоровий процес. Знижуються ставки по депозитах. Знижується вартість ресурсів для економіки. При цьому рівень прибутковості залишається одним з найвищих в світі. На початку 2017 роки ви могли покласти гривню в надійний банк під 15% річних. За підсумками року особливих змін валютного курсу немає. В результаті і валютна, і гривнева прибутковість складе 15%. Це дуже круто. Під впливом активної боротьби центральних банків з кризою, в світі зараз рекордно низькі ставки і депозитів, і кредитів. Гроші дуже дешеві. І їх дуже багато. Саме тому ставки за доларовими депозитами в Україні рекордно низькі. Українським банкам просто не потрібні долари, тому як кредитувати ними особливо нікого в країні. І просто класти їх на депозит в європейські банки – собі дорожче. Ставки там вже негативні.
Якщо не трапиться форс-мажор, ставки за гривневими депозитами знижуватимуться і далі. У міру того як Нацбанк буде брати під контроль інфляцію, буде знижуватися облікова ставка, а слідом за нею і нова депозитна ставка. І це чудово. Тому як вниз йтимуть і вартість кредитів. А це дуже добре для економіки.
Так, банки знижують ставки по депозитах. І поступово знижують ставки по кредитах. Але кредитна активність поки слабка. Банки нарощують кредитування, але занадто повільно. І лише в певних сегментах.
Людям, які вимагають від банків активніше кредитувати, краще вимагати у своїх депутатів прийняти закон про захист прав кредиторів. Тому як відсоток безповоротних кредитів в українських банках рекордно високий. І не тому, що “зубіжіння” і “геноцид”. А тому що не хочуть платити. Просто не хочуть. Легше занести судді, ніж погасити борг. І в такому випадку раціональна поведінка банків – вкрай обережне кредитування.
І останнє. Багато “українських фермерів” та інших претендентів на дотації, вимагають у держави дешевих кредитів. Вони наводять як приклад Німеччину, мовляв, там фермер може там взяти кредит під 2%, а українському доводиться брати під 20%. Забувають, правда, сказати, що фермеру в Німеччині треба брати кредит в євро, а от українському – в гривні. І 2% в Німеччині береться при інфляції в 1%, а українські 20% при інфляції в 16%. І реальні ставки набагато нижчі. Так що високі кредитні ставки в Україні – це частково міф. Ставки, реальні ставки, зовсім не високі. Біда в тому, що багатьом просто не дадуть грошей.
Та й не функція держави роздавати дешеві кредити “кому треба”. Тому що у держави немає своїх грошей, тобто грошей платників податків. І немає причин, по якій одні платники податків повинні платити іншим “просто так”. Тим більше, якщо держава бере під 15% в гривні, то у неї немає можливості кредитувати дешевше. Хіба що собі в збиток. Так вже надходили досить довго, використовуючи державні банки як свої годівниці. В результаті, навіть беручи до уваги Приватбанк, українські платники податків з 2008 року витратили на підтримку державних банків $ 9 млрд. Це величезна сума, яку можна було б витратити більш розумно. І важко уявити, наприклад, скільки лікарень за ці гроші можна було б побудувати.
