Надзвичайні інтенсивні радіаційні пояси Урана, які вчені зафіксували в 1986 році, можуть бути не постійними. Вважалося, що це властивість цього газового гіганта Сонячної системи, проте пояснити цю властивість науковці не могли. Тепер з’явилась гіпотеза, що зазначені радіаційні пояси планети – короткочасне явище, наслідок надпотужної Сонячної бурі.
Ця буря сталася якраз під час прольоту “Вояджера-2” поруч з Ураном в 1986 році – єдиного наближення космічного апарату Землі до цієї планети. Принаймні, так вважає група дослідників на чолі з професором Робертом Алленом з з Південно-західного Університету (Техас, США).
Загадка Урана
Так, біля Урану був лише один космічний апарат, і був лише один раз. “Вояджер-2″ не зафіксував ніяких Сонячних бур, проте він і не був на це налаштований.
Але якщо дійсно під час його перебування біля Урану стався потужний корональний викид на Сонці (причина магнітних бур і, відповідно, посилення сонячного вітру), то загадка Урана перетворюється з незрозумілого фізичного явища на звичний процес.
Що кажуть вчені
Відомо, що “Вояджер-2” наблизився до Уранау, коли вісь обертання цієї планети була спрямована майже в бік Сонця. Це й “створило незвичайні умови, які, ймовірно, посилили реакцію атмосфери Урана на сонячний вітер”.
Чому це припущення зроблено лише зараз, а не у 1986 році? Професор Роберт Аллен пояснює це доволі просто – за його словами, “наука пройшла довгий шлях з часів прольоту “Вояджера-2”.
Можливо, “сильна хвильова активність на Урані, яку спричинила магнітна буря, не тільки розсіювала електрони атмосфери, але й “накачала” їх до екстремальних енергій випромінювання, які і зареєстрував зонд“, вважають дослідники
Що відомо про Уран
Уран – сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, що належить до газових гігантів. Діаметр Урана в 4 рази більший за Землю, а його маса в 14,5 раза більша за земну, що робить його третьою за діаметром і четвертою за масою планетою Сонячної системи. Як й інші газові гіганти, Уран має систему кілець та магнітосферу, але остання не така, як на Землі і магнітні полюси змінюються з кожним обертом планети.
Крім того, навколо Урану обертаються 27 супутників.
На відміну від інших газових гігантів Сатурна та Юпітера, які складаються переважно з водню і гелію, у надрах Урана та схожого з ним Нептуна відсутній металічний водень. Проте в них є багато високотемпературних модифікацій льоду. З цієї причини фахівці виділили ці дві планети в окрему категорію “крижаних гігантів”. Зокрема, надра Урана складаються здебільшого з льодів і гірських порід.
Проте основу атмосфери Урана складають водень і гелій. Цікаво, що Уран має найхолоднішу планетарну атмосферу в Сонячній системі, з мінімальною температурою у мінус 224 градуси за Цельсієм.
