Австралійські вчені спростували уявлення про еволюцію морських ссавців, яке ґрунтувалося на припущенні Дарвіна. Відповідно до цієї гіпотези, зуби стародавніх китів виконували ту ж функцію, що і вуса сучасних китоподібних, проте нові дані показали, що перші не були пристосовані для фільтрації води і лову безхребетних
Чарльз Дарвін припускав, що китовий вус, службовець для фільтрації і лову дрібних організмів, міг поступово еволюціонувати з рогових пластинок. Таке перетворення складалося з «градуальних дрібних кроків», кожен з яких повинен бути корисний для морських ссавців. Згідно з сучасними даними, попередниками вусатих китів були зубаті китоподібні. Таким чином, грунтуючись на припущенні Дарвіна, деякі фахівці вважали, що вуса поступово формувалися, тільки не з пластинок, а зубів.
Дослідники провели детальне 3D-моделювання зуба доісторичного кита, останки якого були виявлені в 2016 році в скелястих породах на узбережжі австралійського міста Торкі. Знайдені скам’янілості належали попередникові вусатих китоподібних Janjucetus hunderi, що жив 23-28 мільйонів років тому в олігоценовими періоді. Ця тварина має тонкими зубами, здатними, на думку деяких фахівців, фільтрувати воду. Таким чином, ссавець могло являти собою перехідну форму між древніми тваринами, що полювали на велику здобич, і сучасними, що ловлять морських безхребетних.
Вчені порівняли отриману модель з хижаками, що живуть нині , які використовують зуби для фільтрації (морський леопард і тюлень-крабоед), а також звичайними наземними (собака дінго) і вимерлими морськими хижаками (сквалодон). Виявилося, що зуби Janjucetus hunderi були гострими і підходили для розривання плоті, а не для відсіювання планктону. Тобто вони не могли виконувати функцію фільтрації.
Висновки дослідників не спростовують теорію еволюції як систему знань про розвиток живої природи, а лише свідчать про помилковість конкретної дарвінівської гіпотези, що стосується поступового появи рогових пластинок. За словами вчених, формування китового вуса не відбувалося плавно і не могло обійтися без втрати зубів і виникнення абсолютно нової попередньої структури.
