Мальовничі гірські містечка – досить популярний напрям туристичного відпочинку. Але прожити тиждень чи два у зручному готелі в Карпатах – це одне, а жити роками у високогірному шахтарському місті – це вже щось зовсім інше.
Загалом близько 80 мільйонів людей живуть на висоті понад 2500 метрів над рівнем моря, переважно в Південній Америці, Центральній Азії та Східній Африці. Однак одне місце височіє над усіма іншими. У перуанських Андах розташоване місто, яке називають “раєм диявола” – Ла-Ринконада. Його 30 000 жителів живуть на висоті від 5 000 м до до 5 300 м над рівнем моря, що робить його найвищим постійним поселенням на Землі.
Як пише Livescience, 60 років тому це місто виникло, як поселення шахтарів біля золотодобувної шахти. Життя в Ла-Ринконада надзвичайно складне. Немає водопроводу, каналізації та сміттєзвалища. Їжа імпортується з нижчих районів, а електрика в місті була проведена лише в 2000-х роках.
Якщо ви не народилися на великій висоті й ризикнули піднятися на такі висоти, як Ла-Ринконада, одна з перших змін, які ви помітите, це збільшення частоти дихання та пульсу. Це пояснюється тим, що в повітрі менше кисню через падіння тиску на висоті, тому легеням і серцю потрібно більше працювати, щоб живити тканини.
У деяких людей може розвинутися стан, який називається гострою гірською хворобою, коли організм намагається пристосуватися до зниження рівня кисню. Це може викликати такі симптоми, як головний біль, втома, нудота та втрата апетиту. Зазвичай за тиждень-два організму вдається пристосуватися до таких умов.
Проте жителі Ла-Ринконада, здається, пристосувалися до середовища з низьким вмістом кисню багатьма способами – збільшення об’єму легенів, підвищена концентрація гемоглобіну в крові, що робить її густішою і дозволяє переносити більше кисню. Але це також породжує ризик появи надмірної кількості еритроцитів. Також можливі хронічні головні болі та задишка. Це кваліфікується як хронічна гірська хвороба. Від неї страждає кожен четвертий житель міста.
