При виплаті компенсацій проводять різницю між внутрішніми рейсами та міжнародними.
Азербайджан через президента Ільхама Алієва зажадав у Росії, крім вибачень та покарання винних в авіакатастрофі пасажирського літака, який був збитий силами російської ППО над Грозним, виплатити компенсації жертвам катастрофи та (або) їхнім родичам. Це є звичайною міжнародною практикою. Є чимало прецедентів, коли це було зроблено, після чого інцидент на політичному рівні зазвичай вважався вичерпаним, пише азербайджанське видання haggin.az
При виплаті компенсацій проводять різницю між внутрішніми рейсами та міжнародними. У першому випадку пріоритет має національне законодавство. В РФ у разі загибелі пасажира встановлено компенсацію у розмірі близько 2 млн рублів, яка не індексувалася вже понад 10 років.
Коли йдеться про міжнародні рейси, то набувають чинності Варшавська (1929) та Монреальська конвенції, які в тому числі встановлюють матеріальну відповідальність перевізника (а також третіх осіб) у разі загибелі, травми пасажира чи втрати багажу. Головна відмінність Монреальської конвенції (1999 року, її ратифікували 140 держав, включаючи Азербайджан та Росію) щодо уніфікації правил пасажирських авіаперевезень від Варшавської є збільшення меж відповідальності за тілесні ушкодження чи смерть. По ній авіаперевізники несуть відповідальність за доведені збитки у розмірі до 128 821,00 SDR (спеціальних прав запозичення, розрахункова одиниця МВФ). Якщо заявлена шкода перевищує 128 821,00 SDR, то авіакомпанія може уникнути відповідальності, довівши, що нещасний випадок, який спричинив травму чи смерть, не був спричинений її недбалістю або є виключно недбалістю (чи навмисними діями) третьої сторони. Конвенція також відрізняється від положень Варшавської конвенції тим, що дозволяє жертвам або їхнім сім’ям подавати до суду на іноземних перевізників у місці їхнього постійного проживання та зобов’язує всіх авіаперевізників страхувати свою відповідальність.
Також Монреальська конвенція, яка прив’язує вартість збитків до одиниць SDR, дозволяє індексувати розмір збитків залежно від інфляції. Оскільки у разі авіакатастрофи в Актау вина «третьої сторони» (ураження засобами ППО) цілком очевидна, то цілком можна говорити про виплату компенсації саме цією третьою стороною, орієнтуючись на розміри компенсації, передбачені згаданим міжнародним документом.
До речі, з 28 грудня поточного року відбулася індексація лімітів (приблизно на 18% порівняно з останньою індексацією у 2019 році) відповідальності згідно з Монреальською конвенцією. Тепер у разі смерті чи травми покладено компенсацію у розмірі відповідно 151 880 SDR (близько 190 тис. доларів на 30 грудня) та 128 821 SDR (167 тис. доларів).
У випадках, коли авіакатастрофа сталася з вини третьої сторони, як правило, врегулювання претензій відбувається на основі двосторонніх чи багатосторонніх переговорів між заінтересованими сторонами. Або до суду.
Так, 8 січня 2020 року силами Корпусу вартових Ісламської революції над Іраном помилково було збито український пасажирський літак, загинуло 176 людей, громадян різних країн. Спочатку Тегеран заявляв, що літак упав «з технічних причин», проте вже 11 січня офіційно визнано, що лайнер збили іранські військові. Командувач аерокосмічними силами КВІР Амір Алі Хаджізаде взяв на себе всю відповідальність за це. Тегеран (хоча на той момент Іран не ратифікував Монреальську конвенцію) запропонував родичам жертв компенсацію приблизно 80 тисяч доларів на кожного. Однак Канада, Швеція, Великобританія та Україна (чиї громадяни були на борту), не задовольнившись такою сумою, подали у 2023 році до Міжнародного суду ООН спільну заяву про порушення справи проти Ірану. При цьому ще у квітні 2022 року в Ірані було винесено вироки винним у трагедії військовим, вони отримали від року до 13 років позбавлення волі. Найбільший термін отримав оператор системи ППО «Тор», який без наказу командира випустив дві ракети Boeing 737-800, впізнавши його як ворожий літак.
Раніше в ході війни Ірану з Іраком у 80-х роках ХХ століття США помилково збили іранський А300 (загинули 248 людей). І хоча США офіційно так і не визнали своєї провини (зваливши її на Тегеран), вони погодилися виплатити за кожну працездатну жертву по 300 тисяч доларів, а за кожного утриманця по 150 тисяч.
Найбільшу в історії цивільної авіації компенсацію через багато років після катастрофи погодився виплатити лівійський лідер Муаммар Каддафі, визнавши через 15 років, що вибух на борт
у “Боїнг-747” авіакомпанії Pan American у грудні 1988 року (загинули в небі над британським Локербі 270 осіб) був терактом лівійських спецслужб. Тоді родина кожного загиблого одержала по 10 мільйонів доларів.
Більш ніж по мільйону доларів кожна отримала сім’ї загиблих збитого 27 червня 1980 літака, що летів з італійської Болоньї в Палермо. Спочатку всі звинувачували терористичні «Червоні бригади». Лише понад чверть століття італійський прем’єр Франческо Коссіга визнав, що літак помилково був збитий ракетою з французького винищувача. Французи тоді полювали на того ж таки Каддафі. 2013 року Верховний суд Італії виніс розпорядження про виплату 100 мільйонів доларів сім’ям загиблих.
Найбільшу в історії цивільної авіації компенсацію через багато років після катастрофи погодився виплатити лівійський лідер Муаммар Каддафі, визнавши через 15 років вибух на борту «Боїнг-747» авіакомпанії Pan American у грудні 1988 року.
Між іншим, вартість літака Embraer E190 «Азербайджанських авіаліній» (вік 11 років), який був пошкоджений у нинішній катастрофі, може коливатися від 15 млн до 45 млн доларів, залежно від стану літака, кількості годин нальоту, технічних характеристик і кон’юнктури ринку. І це може бути окремим позовом.
Були випадки, коли третя сторона не виплатила нічого. Так, у 2015 році над Сінаєм внаслідок теракту зазнав аварії літак А321 російської «Когалимавіа» (загинули 224 особи). Однак Єгипет відмовився визнати свою провину, суд не побачив зв’язку між вибухом на борту та поганою роботою служби безпеки аеропорту вильоту.
Також жодних грошей не отримали родичі жертв авіакатастрофи з південнокорейським Boeing 747, який було прийнято за американський літак-розвідник і збито радянським винищувачем над Сахаліном восени 1983 року. Тоді загинули 269 людей.
Ну і, нарешті, за збитий над Донбасом (як встановив голландський суд, літак було збито силами проросійських сепаратистів з російського «Бука») в липні 2014 малазійський Boeing 777 (загинули 298 осіб) поки що лише авіакомпанія Malaysia Airlines добровільно виплатила родичам жертв по 5 тис. доларів. Хоча її провини тут взагалі не було ніякої.
Поки що щодо жертв авіакатастрофи під Актау, то «Азербайджанські авіалінії» вже оголосили про виплату сім’ям загиблих по 40 тис. манатів (приблизно 24 тис. доларів), кожного постраждалого сума компенсації становитиме 20 тис. манатів. Усі пасажири отримають страхові виплати. Однак очевидно, що для того, щоб вважати інцидент політично вичерпаним (при тому, що горе людей ніщо не компенсує), мають бути суттєві виплати компенсацій з боку Росії.
Після інциденту із збитим азербайджанським літаком над Чечнею кількість рейсів до Росії різко скоротилася. Зокрема, обмежено польоти російських авіакомпаній до Азербайджану.
Як повідомив президент Азербайджану Ільхам Алієв, рішення про скорочення рейсів до Росії було ухвалено з урахуванням безпекових факторів. Рейс Баку-Грозний може більше не відновитися.
Зазначимо, що AZAL вже припинив рейси з Баку в Мінеральні Води, Сочі, Волгоград, Уфу, Самару, Нижній Новгород, Владикавказ, Грозний та Махачкалу. Після цього Агентство цивільної авіації Азербайджану анулювало дозвіл російської компанії «Азімут» на виконання рейсів з Мінеральних Вод та Сочі до Азербайджану.
