За три перші місяці російсько-української війни Україна продемонструвала здатність завдати поразки Росії на полі бою вразивши світ, що призвело до зростаючих розмов про те, що вторгнення Володимира Путіна закінчиться його поразкою.
Водночас ситуація на морі залишається сприятливішою для Кремля і потребує термінової міжнародної участі. Блокада Росією чорноморських портів України душить економіку країни, а також загрожує викликати глобальну кризу продовольчої безпеки, запобігаючи виходу українського сільськогосподарського експорту на міжнародні ринки. Якщо ця проблема не буде вирішена, вона призведе до голоду у всьому світі протягом найближчих місяців. Про це пише голова Центру оборонних стратегій та колишній міністр оборони України у 2019-2020 роках Андрій Загороднюк.
На жаль, Україна традиційно не бере до уваги питання морської безпеки. Після початку бойових дій з Росією у 2014 році військові витрати, як і раніше, в переважній більшості були спрямовані на вдосконалення сухопутних сил країни. Тим не менш, неможливо переоцінити важливість Чорного моря, через яке український експорт виходить у зовнішній світ. З лютого 2022 року ці ворота зачинені.
Хоча Росія має майже повну військово-морську перевагу в північній частині Чорного моря, Україні вдалося здобути низку помітних морських перемог за останні три місяці військових дій. Найяскравішим успіхом стало потоплення флагманського корабля Чорноморського флоту Росії «Москва», враженого українськими ракетами «Нептун», випущеними береговими батареями. Україна також неодноразово завдавала ударів по російських силах на острові Зміїний і пошкоджувала або топила російські судна у прилеглих водах.
Тривала боротьба за острів Зміїний відбиває життєво важливу роль, яку відіграє цей невеликий скелястий виступ у боротьбі за домінування у ширшому регіоні Чорного моря. Росія чітко усвідомлює його значення та спробувала захопити острів Зміїний у перший же день війни, що призвело до легендарної перестрілки між російським військовим кораблем та маленьким українським гарнізоном. Якщо Росії вдасться закріпитися на острові Зміїний, він стане базою для ракетних систем, що дозволить Кремлю контролювати більшу частину Чорного моря, а також повітряний простір на півдні України.
У той час як демократичний світ прийняв виклик озброєння України, щоб протистояти російській агресії на суші, міжнародна участь у війні на морі має більш обмежений характер. Найзначнішим внеском досі було рішення Туреччини у перші дні конфлікту забезпечити виконання умов Конвенції Монтре 1936 року про закриття проток Босфор і Дарданелли для російських військових кораблів.
До початку військових дій США надали Україні кілька кораблів. Нещодавно Великобританія включила в пакет військової допомоги Україні морські ракетні системи, але ці системи ще не надійшли. Тим часом запланована покупка у Туреччини військового корабля-корвета не принесла результатів до початку війни.
Попри помірні успіхи України та локальні невдачі Росії, загальна перспектива на морі залишається вкрай несприятливою для України. Російська блокада Чорного моря має руйнівний вплив на сільськогосподарську промисловість України, яка є двигуном усієї економіки країни. В умовах обмежених альтернативних можливостей та наявності лише сухопутних маршрутів українські фермери не можуть перевезти 90% зерна, що експортується.
Це має серйозні наслідки для глобального постачання продовольства. Україна є одним з найбільших у світі експортерів зерна і сільськогосподарської продукції держави, що розвивається, яка годує сотні мільйонів людей. Якщо російську блокаду Чорного моря не буде припинено, експерти прогнозують наростаючу кризу в найближчі місяці з особливо руйнівними наслідками для більш бідних країн. “Мільйони людей по всьому світу загинуть через блокування цих портів”, – попередив на початку травня глава Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Біслі.
Очевидно, що свобода судноплавства у Чорному та Азовському морях є критично важливим елементом будь-якого повоєнного мирного врегулювання. Також очевидно, що світ не повинен чекати на закінчення війни, перш ніж вирішувати питання про розблокування портів України.
Україна не може покласти край блокаді, просто атакуючи військові кораблі Росії, які залишилися, і сподіваючись на нові успіхи, подібні до потоплення «Москви». Навіть не маючи сили Чорноморського флоту, Росія все ще може забезпечити блокаду південних портів України, погрожуючи завдати удару по торговому судну.
Загрожуючи ракетними ударами Росія може і надалі блокувати порти в Україні. Без жорсткого рішення міжнародні страховики просто відмовляться покривати ризик судноплавства в українські порти або з них.
Єдиним життєздатним рішенням є створення захищеної морської зони під контролем міжнародного співтовариства. Існує безліч експертних думок про те, як цього можна досягти, причому багато хто з них спирається на можливості НАТО. Один із найчастіше згаданих варіантів передбачає створення гуманітарного навігаційного коридору, що патрулюється кораблями та літаками НАТО для забезпечення безпеки комерційного судноплавства.
Якщо в рамках НАТО буде надто складно досягти консенсусу щодо такої ініціативи, для цієї мети можна буде створити коаліцію країн-учасниць. В умовах, коли на карту поставлено глобальну продовольчу безпеку та мільйони життів перебувають під загрозою, теоретично можна було б виправдати такий крок, одночасно знімаючи звинувачення у прямому втручанні у російсько-українську війну.
Звичайно, перше питання стосовно будь-яких захищених морських зон — це правила застосування зброї як для кораблів, так і для літаків. Якщо вони зазнають нападу з боку Росії, чи вступатимуть у прямий бій?
По суті, це було б повторенням попередніх дебатів про безполітну зону над Україною, які закінчилися повною відмовою від цієї ідеї. Примітно, що з того часу, як у березні було виключено введення безпольотної зони, багато що змінилося. Після майже трьох місяців важких втрат та військових принижень в Україні Кремль зараз мало зацікавлений у провокуванні прямої конфронтації з НАТО.
Репутацію Росії як військової наддержави вже значно підірвали події в Україні. Лідерам НАТО настав час визнати, що Путін — це звичайний бандит, який харчується їхньою обережністю. Насправді він не має бажання вступати в пряму конфронтацію, яку Росія не може собі дозволити.
Крім політичних перешкод, існує також низка практичних проблем, які необхідно подолати, перш ніж вводити морську зону, що охороняється. Навіть у мирний час військовим судам нечорноморських держав дозволено заходити у Чорне море лише обмежений період. З чинною Конвенцією Монтре військові кораблі взагалі можуть заходити у Чорне море.
Оскільки немає реальної можливості переглянути умови Конвенції Монтре, найпростішим рішенням було б, щоб турецький флот взяв на себе ініціативу з надання необхідних кораблів для забезпечення морської зони, що охороняється. Болгарія та Румунія, які є членами НАТО, також могли б зробити свій внесок, а невеликі судна з інших країн-учасниць могли б увійти до Чорного моря через річку Дунай. Тим часом охорона повітряного простору над Чорним морем могла б здійснюватися коаліцією країн, які використовують існуючі бази НАТО в регіоні.
Єдиною альтернативою військовому морському коридору могла б стати дипломатична угода з Кремлем. За повідомленнями, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш зараз намагається домовитися з Москвою про часткове ослаблення блокади, щоб відновити експорт українського зерна. Проте будь-яка угода, швидше за все, означатиме ослаблення санкцій, запроваджених за вторгнення в Україну, що багато хто вважає абсолютно неприйнятною та небезпечною поступкою, яка лише послужить заохоченню подальших актів російської агресії.
Якщо путінську блокаду Чорного моря не буде прорвано, українській економіці буде завдано серйозних збитків, а країни по всьому світу незабаром зіштовхнуться з перспективою голоду. Це сильний аргумент на користь негайного міжнародного втручання.
Питання лише в тому, чи є політична воля, щоби ризикнути вступити в конфронтацію з Кремлем. Обмежені військові можливості Росії були наочно оголені в Україні, але багато західних лідерів, проте, не хочуть кидати Путіну прямий виклик у Чорному морі. Ця надмірна обережність ризикує продовжити криваву бійню в Україні та спричинити глобальну продовольчу кризу.
