В кінці 2019 року в Законі «Про публічні закупівлі» прийняли зміни (законопроект №1076), які вступлять в силу у квітні 2020 року. Гасла до його прийняття були доволі знайомі - купувати у «своїх» стане набагато складніше, а корупції в закупівлях буде набагато менше.
Більшість корупційних ризиків вже всім відомі – непрозорі кваліфікаційні критерії, ручний порядок оцінки пропозицій тощо.
Давайте зупинимося саме на механізмі оцінки. Так, у діючому Законі існує механізм обходу оцінки тендерних пропозицій лише за критерієм ціни через порядок закупівлі, «яка має складний або спеціалізований характер».
Тобто, в документації зазначали, що ваша закупівля потребує спеціального порядку гарантійного обслуговування/постачання/ експлуатаційні витрати тощо і тоді закладаємо до 30% питомої ваги нецінового критерію. А далі справа техніки.
Як це працює? – Вам потрібно закупити пальне для держпідприємства, яким ви управляєте. Ви виставляєте закупівлю на тендер, де заявки подають всі бажаючі АЗС, адже стандартні марки бензину скрізь однакові.
Але тут до вас звертається власник АЗС, яка стоїть на перехресті перед вашим підприємством і каже – «друже, давай щось думати, краще ж працювати зі своїми». Не довго думаючи, ви робите посилання на ч.3 ст. 28 Закону та зазначаєте, що крім ціни буде враховуватися розташування АЗС – чим ближче до підприємства – тим більше відсотків нецінового критерію ви зарахуєте учаснику (з 30% можливих). Наслідок – навряд чи якась іменита АЗС зробить вам знижку у 30% щоб перекрити такий «складний або спеціалізований характер».
Чи застосування такого підходу однозначна корупція? – ні!
Ціна, дійсно, не завжди може визначити належний предмет закупівлі. Бюджету дешевше одного разу закупити дорожче на 40% обладнання, яке прослужить 5 років, ніж щороку перезакуповувати дешевий мотлох.
Саме для цього процедура та нецінові критерії мають бути виписані не двозначно та чітко. Тож давайте подивимося як змінюється підхід за новими змінами.
Так, ні у чинній редакції Закону, ні у оновленій, яка набере чинність 19.04.2020 не передбачено окреме визначення поняття «закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер» та вичерпно не врегульовано порядок використання нецінового критерію.
Відсутність належного визначених критеріїв підкреслено і у листі Мінекономрозвитку від 08.10.2018 №3304-04/44053-06.
Міністерство акцентує на можливості існування 2-х варіантів виборів критеріїв оцінки в залежності від складності предмета закупівлі:
– перший варіант – у разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), так звана «продукція з полиці» – лише найнижча ціна;
– другий варіант – у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у т.ч. конструкторських послуг, наукових досліджень, експериментів тощо), – ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема такими, як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати та ін.
Надалі у листі наводяться приклади належного, на думку Мінекономрозвитку, застосування закупівель, які мають складний або спеціалізований характер (другого варіанту).
Так, на сторінці четвертій у пункті два «Нафта і дистиляти» описується приклад, за якого КП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» проводить закупівлю талонів на пальне. Зазначається, що в даному прикладі закупівлі ціновий критерій складає 70%, а неціновий – відстань до автозаправних станцій – від 30% до 0% (в залежності від відстані), оскільки для автомобілів швидкої допомоги критично важливо мати в близькій доступності автозаправні станції.
З останньою позицією важко не погодитися, однак вона викликає певну суперечність з раніше викладеними тезами щодо 2-х варіантів закупівель.
По-перше – закупівля пального по талонам здійснюється не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), та для такого товару існує постійно діючий ринок. Така закупівля підпадає під поняття «продукція з полиці», оскільки в автомобілі швидкої допомоги заливають таке ж пальне, як і в інші автомобілі на тих самих АЗС.
По-друге – у наведеному вище 2-му варіанті, де цитується положення ст. 28 Закону, акцент робиться на прикладах закупівель із складним або спеціалізованим характером – конструкторські послуги, наукові дослідження, експерименти або розробки, дослідно-конструкторські робіти – тобто такі закупівлі, для яких виконавець виконує індивідуальну або новітню розробку, що важко поширити на реалізацію стандартного пального з АЗС.
Відтак, незважаючи на логічну аргументацію, як суб’єкта сфери публічних закупівель, так і Мінекономрозвитку, тут вбачається пряме порушення критеріїв оцінки, визначених ч.1 ст. 28 Закону (в чинній редакції).
Що ж зміниться у 2020 році?
Оновлена редакція механізму за ч.3 ст. 29 Закону передбачає, що критеріями оцінки буде:
1) ціна; або
2) вартість життєвого циклу; або
3) ціна/вартість життєвого циклу разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, застосування заходів охорони навколишнього середовища та/або соціального захисту, які пов’язані із предметом закупівлі.
Таке формулювання змінило форму, прибравши формулювання «яка має складний або спеціалізований характер» але суть залишилася без змін.
Тобто замість чіткого розподілу випадків застосування того чи іншого критерію ми отримуємо право застосовувати будь-які критерії без обмежень для будь-яких закупівель (фактично повна відповідність діючій редакції).
Крім того, нова редакція п.1 ч.4 ст. 29 Закону, яка вводить критерій «витрат замовника протягом життєвого циклу» щодо товару, до якого можна віднести:
– використанням товару;
– споживання енергії та інших ресурсів тощо.
Таке формулювання викликає певні питання – а чи не має замовник формувати критерії щодо споживання енергії предметом закупівлі під час складання тендерної документації?
Можливо врахування споживання є справедливим до тендерів із будівництва нових об’єктів, де питання енергоефективності має значення. Однак закупівля таких робіт проводиться за проектом, який визначає типові характеристики елементів живлення, обігріву тощо.
Тому, знову ж таки, замість вичерпного врегулювання отримуємо додаткові підстави для плутанини.
Що робити далі?
Розуміючи неможливість визначення всіх типів товарів робіт і послуг в Законі, доцільно було б викладення певних типів критеріїв, можливих до застосування, в залежності від предмета закупівлі.
Пропонується такі три групи:
1) у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг «з полиці» – ціна;
2) у разі здійснення закупівлі, яка має складний характер – будівництво нетипових об’єктів (наприклад доріг державного значення), закупівля товарів, які виготовлюють під замовлення (однак нової розробки для цього не потрібно), – ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, підготовка виробничих кадрів;
3) у разі здійснення закупівлі, яка має спеціалізований характер – консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт (розроблення нових або значно вдосконалених продуктів, процесів тощо) – ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів.
Як наслідок, при визначені таких типів закупівель, можна буде легше перевіряти, чи дійсно замовник має право застосування нецінового критерію для належної закупівлі, чи застосовує його безпідставно.
Тому доведеться працювати над вдосконаленням цього питання на рівні Закону надалі.
