На захоплених росією українських територіях формується ціла система примусового “перевиховання” дітей, спрямована на повне викорінення української ідентичності. Окупаційна влада створює умови, за яких дітям нав’язують єдине “майбутнє” — у складі росії, позбавляючи їх права на власну культуру, мову та світогляд.
Українських дітей масово відправляють до так званих таборів “відпочинку” та “патріотичного виховання”. Насправді ж ці заклади виконують функцію ідеологічної обробки. Там дітей навчають російських пропагандистських наративів, формують ненависть до України, Збройних сил та всього українського.
Окрім ідеології, дітей з раннього віку залучають до мілітаризації. Їм демонструють зброю, вчать користуватися бойовими дронами, пояснюють основи мінно-вибухової справи та готують до участі у воєнних діях у майбутньому. Таке “навчання” подається як гра або “корисна навичка”, але фактично є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Окремим елементом цієї системи стає заохочення до доносів. Дітей вчать повідомляти окупаційним адміністраціям про “неправильну” поведінку — як однолітків, так і власних батьків. Лояльність до окупаційної влади формується через страх, контроль і винагороди, а донос подається як “громадянська відповідальність”.
Таким чином росія вибудовує середовище, де дитинство перетворюється на інструмент війни. Під прикриттям “щасливого життя” українських дітей позбавляють права бути українцями, закладаючи основи майбутньої лояльності до окупаційного режиму та відтворення агресії на роки вперед.
