У розпал енергетичної кризи комунальне підприємство «Київводоканал» оформило закупівлю дев’яти дизельних генераторів на суму 243,41 млн. гривень. На папері – термінова реакція. Насправді — нуль результату та повна нездатність закрити жодну потребу населення у найважчий момент, пише “КиївВлада”.
Контракт було підписано 19 грудня без проведення відкритих торгів – керівництво послалося на «екстренну необхідність» після масованої атаки Росії восени 2025 року, внаслідок якої було пошкоджено електромережі та зупинено насосне обладнання майже на трьох десятках об’єктів. Найбільш показовий елемент угоди – фінансова частина. Постачальнику перерахували аванс у розмірі 224,14 млн. гривень, що становить 92% загальної суми договору. Закупівля включає шість генераторів потужністю 1,6 МВт і три по 1,5 МВт. У цьому терміни поставки становлять від 55 до 70 днів із моменту передоплати. Іншими словами, обладнання з’явиться вже після проходження пікових навантажень, коли аварійні відключення стануть темою звітів, а не щоденною загрозою.
Якщо розкласти контракт за цифрами, середня вартість одного мегавата резервної потужності наближається до 17 млн. гривень. Постачальником виступає ТОВ «Далгакіран Компрессор Україна» , гарантійний термін – два роки. З юридичного погляду операція виглядає бездоганно. З погляду антикризового управління викликає серйозні питання. Екстрена закупівля без конкурсу, майже повна передоплата та відсутність негайного ефекту в умовах залежності водопостачання від резервного харчування більше нагадують формальне закриття управлінського завдання, ніж реальний захист інфраструктури.
Ключова проблема – у часі. «Термінова потреба» виникла ще у жовтні, але практичний результат очікується лише навесні. У найвразливіший період підприємство залишається без додаткового страхування, натомість із уже списаними сотнями мільйонів гривень. Генератори, які мали стати відповіддю на блекаути, перетворюються на дорогий постфактум-доповідь про нібито вжиті заходи.
На окрему увагу заслуговує і модель авансування. Передплата в 92% за неконкурентною процедурою в умовах війни та бюджетного дефіциту означає, що всі ризики — фінансові, логістичні та тимчасові — переведені на місто. Контракт не передбачає ні прискореного постачання, ні поетапного введення обладнання. Гроші перераховані одразу, результат – невизначений та відкладений.
Вода та електрика не можуть чекати на закінчення зими. Але управлінські рішення, схоже, живуть за власним календарем.
