Влада знову береться за одну з найбільш болючих тем для українських водіїв — обов’язковий технічний контроль приватного легкового транспорту. Офіційно — заради безпеки й євроінтеграції. Неофіційно — з ризиком повторити добре знайомі сценарії минулого.
Згідно з планами Міністерство відновлення України, реформа техогляду має дві ключові цілі. Перша — спростити процедуру першої реєстрації вживаних автомобілів, замінивши формальну сертифікацію на реальний «перший технічний огляд». Друга — поступово запровадити обов’язковий техконтроль для всіх категорій транспорту, в тому числі приватних легкових автомобілів.
На папері логіка зрозуміла: Україна рухається до ЄС, де техогляд — не опція і не предмет дискусії. Але український контекст робить цю реформу значно складнішою, ніж просте копіювання європейських правил, впевнені в Інституті досліджень авторинку.
Сертифікація чи техконтроль
Сьогоднішня система сертифікації імпортованих авто давно дискредитувала себе. У багатьох випадках вона зводиться до купівлі аркуша паперу за умовні сто доларів — без реальної перевірки технічного стану автомобіля.
Формально перевіряються екологічні норми, але фактично ігноруються вирізані каталізатори, некоректна світлотехніка чи сумнівні переробки. Саме тому заміна сертифікації на реальний техогляд виглядає кроком уперед. Якщо автомобіль справний, гальмує та не перетворює вулицю на димову завісу — він має право їздити. Така логіка давно працює в Німеччині чи Польщі.
Привид 2011 року
Головний страх водіїв пов’язаний не з несправними гальмами, а з корупцією. Україна добре пам’ятає часи, коли техогляд «проходили», не виїжджаючи з двору, — достатньо було залишити потрібну суму в потрібному місці.
Навіть у Європі подібні зловживання існують, але вони поодинокі й караються. В українських реаліях ризик того, що обов’язковий техконтроль перетвориться на черговий прихований податок, залишається високим.
Єдиний реальний запобіжник — жорстка цифровізація. Повна відеофіксація процесу, централізоване зберігання даних та персональна відповідальність станцій. Якщо СТО видала позитивний протокол завідомо несправному авто — вона має втрачати ліцензію без права повернення. Без винятків.
Чому Європу не скопіювати «один в один»
Україна має специфіку, якої немає в більшості країн ЄС. По-перше, це старий автопарк. Значна частина автомобілів — радянська спадщина, для якої техогляд часто стає не інструментом безпеки, а формальністю.
По-друге, ринок імпорту. Україна — країна «битків» зі США та масового ввезення електромобілів із Китаю. Тисячі автомобілів мають світлотехніку та конструктивні особливості, які не відповідають європейським нормам, але фактично експлуатуються роками.
По-третє, конфлікт інтересів. Чи може СТО, яка ремонтує авто, одночасно його перевіряти? У Європі ці функції розділені. В Україні це питання поки що залишається відкритим — і потенційно вибухонебезпечним.
Політичний тест
Техогляд-2026 — це не лише технічна, а й політична реформа. За чутливістю вона близька до теми «євроблях». Успішне впровадження може реально підвищити безпеку на дорогах і очистити ринок від відверто небезпечних машин.
Провал — натомість — ризикує перетворити техконтроль на нову форму збору грошей і стати тригером для суспільного невдоволення. У цій реформі немає дрібниць: або система працює прозоро, або вона не працює взагалі.
