В Індонезії дайвери зробили перші підводні фотографії живого сулавеського целаканта – виду, який називають “живою скам’янілістю” через його давні еволюційні корені. Рідкісні кадри, які опубліковані в Scientific Reports, зняли технічні дайвери Алексіс Шапюї та Жюльєн Леблон під час занурення біля узбережжя Північного Малуку, передає Indian Defence Review.
Целекант є доісторичною рибою з лопатевими плавниками. Вона рухається повільно та була помічена на глибині 144 метри, плаваючи над вулканічним схилом. Це перший випадок, коли цей вид був зафіксований людьми в природному середовищі.
“Ми бачили обриси на сонарі, нечіткі силуети з дистанційно керованих підводних апаратів. Але дивитися йому в очі, плаваючи всього в декількох метрах від нього, – це зовсім інше. Це жива історія”, – розповів Шапюї.
Протягом довгого часу вважалося, що целаканти вимерли, аж поки випадкова знахідка 1938 року поблизу берегів Південної Африки не змінила таке твердження.
“З того часу було ідентифіковано два види: Latimeria chalumnae, знайдений у західній частині Індійського океану, та L. menadoensis, вперше виявлений на рибному ринку в Сулавесі в 1997 році”, – підкреслили у матеріалі.
Зазначається, що целаканти цікаві не лише через свою рідкість, а й еволюційне значення. Їхній рід налічує понад 400 млн років, через що вони є старшими за динозаврів, квіткових рослин та навіть комах.
Риба, яку вдалося зняти на камеру, була довжиною близько 1,1 метра, з вертикально піднятим спинним плавцем впродовж усього часу зустрічі. На думку дослідників, ця риба, можливо, використовувала свої лопатеві плавці для стабілізації у холодній, спокійній течії, де температура коливалася у межах 19-20 °C, що значно прохолодніше, ніж у поверхневих водах з температурою 29-30 °C.
“За даними масштабних досліджень та FishBase, целаканти досягають статевої зрілості приблизно у 40 років, а вагітність може тривати до п’яти років. Їхній повільний метаболізм, зумовлений холодними умовами глибоководних вод, допомагає їм економити енергію, але також робить їх надзвичайно вразливими до змін у середовищі існування або раптової втрати популяції”, – пояснюють в Indian Defence Review.
Риба, яку побачили дайвери, швидше за все, відпочивала або шукала їжу, коли її виявили. Порівняно з попередніми припущеннями, що целаканти вдень ховаються у печерах, цей екземпляр перебував у відкритій воді.
Водночас співавтор дослідження Scientific Reports д-р Джино Ліммон, коментуючи таку знахідку, наголосив:
“Захист цієї риби не є ностальгією. Йдеться про визнання того, що глибоке море все ще зберігає критично важливе біорізноманіття, і частина його висить на волосині”.
Тому тепер Міністерство морських справ Індонезії розробляє нові рекомендації щодо створення охоронних зон у грибоководних рифових екосистемах, проте їхнє впровадження буде залежати від регіонального фінансування та місцевої співпраці.
