З 24 лютого 2022 року Україна живе в умовах воєнного стану та загальної мобілізації. Тисячі чоловіків і жінок уже стали до лав Сил оборони, ще сотні тисяч можуть приєднатися. Але разом із військовою службою зростає й відповідальність — перед державою, командиром і законом.
Багато хто не замислюється, що будь-яке правопорушення під час війни може мати значно суворіші наслідки, ніж у мирний час. І тут головна проблема — необізнаність: далеко не всі військові знають, коли їм «світить» штраф, а коли — цілком реальний строк за ґратами.
Як пояснює старший викладач НаУКМА Денис Іщенко, правові рамки визначають одразу кілька документів: Дисциплінарний статут ЗСУ, Кодекс про адмінправопорушення та Кримінальний кодекс. Саме вони окреслюють межу між дрібним порушенням і тяжким злочином.
Найпоширеніші — запізнення на службу, невиконання окремих вимог статуту чи недотримання правил внутрішнього розпорядку. За це передбачено адміністративну відповідальність: штраф до 3400 грн або утримання на гауптвахті. Однак у деяких випадках, коли діє режим воєнного стану, частину адмінсанкцій не застосовують — військових карають лише дисциплінарно.
Справжня небезпека починається там, де йдеться про злочини, передбачені розділом ХІХ Кримінального кодексу України. Це:
- дезертирство,
- непокора чи відмова виконати наказ,
- самовільне залишення військової частини,
- порушення правил несення бойового чергування,
- розголошення держтаємниці.
За такі дії передбачене реальне позбавлення волі — від кількох років до довічного ув’язнення (залежно від тяжкості).
За статутом, командир має право віддавати накази й несе за них відповідальність. Підлеглий зобов’язаний їх виконувати, окрім випадків, коли наказ є явно злочинним. Якщо ж солдат чинить опір чи відмовляється — командир має право застосувати всі передбачені заходи, включно з ініціюванням кримінальної справи.
