Весільний обряд «заплітання долі» внесли до Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України включило весільний обряд «заплітання долі», що побутує здебільшого у Стрийському районі Львівської області, а також інших регіонах України з урахуванням місцевих особливостей, до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, інформує МКСК.
Цей обряд, також відомий як «завивання віночка», відбувається у передвесільні дні – зазвичай у четвер чи п’ятницю. Він супроводжується обрядовими текстами, піснями та спеціальною атрибутикою. Мета його проведення – передати родинні цінності, побажати молодятам щасливої долі, вшанувати природу та виявити повагу до батьків.
Вважається, що віночок і «доля» мають бути зшиті суцільною ниткою без вузликів – тоді життя подружжя буде спокійним і безконфліктним. Вінок та «долю» плетуть тільки тим, хто вступає у шлюб уперше.
Ритуал починається зі збирання барвінку в лісі або у лузі. Цим займаються молоді люди — наречена, наречений, дружки та дружби – співаючи при цьому обрядові пісні. Зібрану рослину миють («купання» барвінку), висушують, після чого молодих збирають до церкви на сповідь та освячують барвінок. Далі відбувається внесення обрядових символів – барвінку, весільного короваю, «колачів», зерна, меду та солоду, кожен з яких має своє символічне значення.
Особливу роль відіграють батьки нареченої. Вони беруть участь у ритуальному розплітанні коси, розчісуванні волосся молодої, а потім знову заплітають його, прикрашаючи барвінковим віночком з колача на знак того, що дівчина має стати заміжньою жінкою.
Кульмінаційним моментом є ритуал «посаду», що символізує остаточне поєднання двох родів. Він включає викуп «барвінкової долі», виголошення «прощі» молодими, батьківське благословення та громадське схвалення шлюбу з частуванням гостей (обряд «дарин»).
Після цього батьки нареченої передають «барвінкову долю» — велику гірлянду з барвінку та запашних квітів. Її кладуть під іконами або на стіл перед молодятами, а до того часу ховають від лихого ока. У деяких селах вінки для нареченої та нареченого плетуть окремо в їхніх домівках, після чого всі збираються разом, щоб сплести спільну «барвінкову долю», викупити віночок та благословити пару.
