Іран отримає від Китаю зенітно-ракетні комплекси HQ-9 та ракети «земля-повітря» китайського виробництва по нафтовому бартеру для прискореного відновлення сил ППО, які серйозно постраждали внаслідок ізраїльських нальотів у червні.
Розчарування Тегерана в реакції Росії на ізраїльські та американські атаки іранських об’єктів настільки велике, що там уже зазвучали слова про зраду, пише haggin.az
Як повідомляли раніше Економічні новини, Іран розлютився на Росію та звинуватив у порушенні “стратегічного партнерства”
Тегеран, розчарувавшись у військово-технічній співпраці з Росією, звернувся до Пекіна за зенітно-ракетними комплексами HQ-9, у перекладі – «Червоний прапор».
Крім того, ще задовго до ірано-ізраїльської 12-денної війни іранська сторона заявляла про готовність придбати 150 екземплярів китайського тактичного винищувача-перехоплювача J-10C, «Ченду» покоління 4++. Який, до речі, був розроблений на основі документації, яку в 1987 році ізраїльський концерн IAI, Israel Aerospace Industries, передав китайській корпорації авіаційної промисловості «Ченду», Chengdu Aircraft Industry (Group) Corporation.
Колаборація ізраїльських та китайських конструкторів та інженерів виявилася надзвичайно вдалою. J-10C сьогодні значно перевершує американський F-16C Block 60, обігнав він і японський багатоцільовий винищувач F-2A/B. Конкурувати з ним, і то лише частково, можуть тільки винищувачі Rafale, МІГ-35 і EF-2000 Typhoon з нової БРЛС Captor-E, але передбачувано, що ціна китайської машини виявилася приблизно на 30-40% нижчою за його західних «родичів», а тому його з радістю закупили в Єгипті та Пакистані, і переговори про його продаж ведуться ще з трьома країнами Південно-Східної Азії.
Природньо, що Тегеран дуже хотів придбати це «чудо», що літає, у Пекіна, але сторони не зійшлися в ціні: Пекін наполягав на оплаті в іноземній валюті, в той час як Тегеран, відчуваючи її дефіцит, пропонував бартерний розрахунок нафтою і газом. Крім того, діяло збройове ембарго ООН щодо Ірану.
Дякуючи Дональду Трампу, який з 24 червня 2025 року дозволив Китаю офіційно купувати нафту з Ірану без загрози запровадження санкцій, що серйозно підвищило шанси на укладення між Тегераном та Пекіном цього контракту.
Що стосується історії з китайськими HQ-9. На даний момент на озброєнні іранської ППО складаються російські комплекси ППО С-300ПМУ-2, “Фаворит” і “Тор-М1”, системи місцевого виробництва, такі як Khordad, Bavar 373 і Arman, а також HQ-2 – китайські копії старих радянських ЗРК. Якщо не вдаватися до технічних подробиць, а характеризувати весь цей «ППО-зоопарак» одним словом, то підходить лише одне – “мотлох”.
Що продемонстрував і перебіг 12-денної війни, коли російські комплекси не змогли захистити небо Ірану від ізраїльських та американських ракет.
Терміновий продаж Ірану Китаєм ЗРК HQ-9 виглядає сумнівним. Насамперед тому, що таку зброю в супермаркеті не купують, а якщо й продають, то лише експортний варіант, з полегшеними характеристиками і без ряду «хитрощів», які можуть потрапити в чужі руки.
Чи є у Китаю необхідна кількість зразків у експортному виконанні? Китайці приступають до масового виконання такої техніки лише за наявності гарантованого замовлення та після здійсненої передоплати. Ірану цих комплексів потрібно не менше кількох десятків, а це означає, що їх ще потрібно зробити. Потім – перевести на перську технічну документацію та підготувати іранський персонал, здатний обслуговувати та застосовувати ці ЗРК. Процес не швидкий, але інакше ніяк.
Між наміром купити у Китаю ці ЗРК та їхньою реальною поставкою може пройти і рік, і два. Однак, те, що Тегеран вирішив переорієнтуватися з російською на китайську військову техніку, цілком очевидно.
