Навесні 2025 року Білорусь зіткнулася з несподіваним… картопляним дефіцитом. Урожай був, але десь зник — буквально.
Все почалося з політичного рішення: Олександр Лукашенко запровадив жорсткі цінові обмеження на картоплю, намагаючись стримати інфляцію та утримати низькі ціни у країні.
Але закони економіки не піддаються на ультиматуми — фермери просто втратили стимул обробляти картоплю, адже продавати її в Росію стало набагато вигідніше.
Експорт проти внутрішнього забезпечення
У 2024 році Білорусь сніжком прорідила свої засіки — з урожаю 3,1 млн тонн картоплі експортували близько 200 000 тонн до Росії, де ціни були майже вдвічі вищі за білоруські. І це при тому, що Білорусь є основним її виробником. Взимку влада навіть тимчасово заборонила експорт картоплі без спецліцензії, але це мало що змінило: фермери гасили нормальні бульби під видами “зіпсованого”, щоб обійти заборону та вивезти продукцію до Росії.
Жменька гниляків на прилавках
Кінець березня — початок квітня 2025-го у білоруських магазинах обірвалася якісна пропозиція: залишилася дрібна, рідкісна, іноді навіть зіпсована картопля. Тим часом, Лукашенко вирішив упіймати “таємних дистриб’юторів дефіциту”, звинувативши їх у штучному створенні кризи. Держсекретар Держкомітету контролю заявив, що уряд “кілька разів” змінював ухвали і всіляко бореться з дефіцитом. І навіть запустив гарячу лінію для скарг, закликаючи магазини “дістати картопля з повітря”.
Відповідь влади: інструментальний контроль
У квітні влада трохи пом’якшила заходи — підняла граничну ціну, а наприкінці травня зняла заборону на імпорт з Європи, включаючи картоплю, щоб компенсувати нестачу. Лукашенко виправдовувався: мовляв, хитрий дефіцит організували «деякі особи», щоби довести, що втручання держави у ціноутворення — це погано.
Діри в перехідному уряді та обвал урожаю
Експерти, такі як Лев Львівський із BEROC, проводять аналогію з СРСР: коли люди не мають економічної мотивації — урожай не буде. А при тому, що збирання картоплі у 2024 році впало на цілий мільйон тонн (з 4,1 до 3,1 млн) — стає зрозумілішим, чому криза досягла точки кипіння.
