В Україні зростає дисбаланс між попитом на ринку праці та підготовкою кадрів, що призводить до безробіття та дефіциту робочої сили в критичних галузях, таких як промисловість, енергетика, транспорт і будівництво. Водночас, у державному управлінні та інформаційній сфері зберігається надлишок претендентів. Зростання попиту на посади в держслужбі пояснюють бажанням отримати бронь від мобілізації.
Про це йдеться в огляді Національного інституту стратегічних досліджень.
Попит на держслужбу та дисбаланс у сфері управління
На державній службі спостерігається найвища конкуренція за робочі місця — у середньому п’ять претендентів на одну вакансію (23 200 шукачів проти 4 600 пропозицій).
У сфері сільського господарства на одну вакансію претендують четверо людей. Також високий рівень конкуренції серед менеджерів вищої ланки та фахівців інформаційної сфери, де працюють переважно люди з вищою освітою.
Критичний дефіцит кадрів у промисловості та будівництві
Попри загальне безробіття, у промисловості, енергетиці та освіті кількість вакансій перевищує кількість шукачів роботи.
Велика нестача спостерігається серед інженерно-технічних спеціалістів, особливо у металургії, машинобудуванні, оборонній та хімічній промисловості.
Проблема кадрового дефіциту існувала ще до повномасштабного вторгнення, а зараз стала ще гострішою.
Особливо складна ситуація у будівельній галузі — брак робітників сповільнює реалізацію проєктів, гальмує технічну модернізацію та інноваційний розвиток.
Водночас у деяких регіонах зафіксоване безробіття у цій сфері, що підкреслює асиметрію на ринку праці.
Транспортна галузь: нестача водіїв та вплив мобілізації
Мобілізація значної частини чоловічого населення особливо позначилася на сферах, де традиційно працювали переважно чоловіки.
Вантажні перевезення та громадський транспорт відчувають гострий брак кадрів, а нестача водіїв електротранспорту та автобусів спостерігається по всій країні. Проблема існувала і до війни, але зараз набула критичних масштабів.
Конкуренція за робочі місця серед різних професій
Найбільше претендентів на вакансії серед:
- аграрних фахівців (операторів тваринницьких комплексів, робітників землеробства);
- технічних службовців та управлінців;
- спеціалістів сфери торгівлі та послуг;
- вчителів загальної середньої освіти.
Водночас найскладніше закрити вакансії для:
- кваліфікованих робітників із інструментом (зварників, монтажників, механіків);
- лікарів загальної практики та ветеринарів;
- спеціалістів агросектору (слюсарів, токарів, електриків, агрономів, інженерів).
Вища освіта та проблема працевлаштування
Дисбаланс між освітою та потребами ринку праці також позначається на рівні зайнятості.
Лише 27,2% українців працюють за здобутою спеціальністю, 29,5% – частково відповідають фаху, а 43,2% – працюють у зовсім іншій сфері, згідно з дослідженням «Happy Monday».
Для осіб без вищої освіти тільки 12,2% респондентів відчувають її брак, тоді як 40,5% вважають, що проблема більше у відсутності диплома, який потрібен для формального підтвердження кваліфікації.
Ці дані свідчать про необхідність глибокої реформи вищої освіти для підвищення її відповідності сучасному ринку праці.
Шляхи вирішення проблеми
Для подолання освітньо-професійного дисбалансу необхідно:
- Посилити професійну мобільність робочої сили, що допоможе зменшити безробіття та узгодити попит із пропозицією;
- Модернізувати трудове законодавство, забезпечивши соціальні гарантії та відповідальність роботодавців;
- Розширити підтримку служб зайнятості та впроваджувати нові форми працевлаштування.
У Національному інституті стратегічних досліджень підсумували, що забезпечення якісної підготовки кадрів та їх професійної адаптації є ключовими чинниками для стабільності економіки у воєнний час та її відновлення у післявоєнний період.
