Повномасштабна війна з російським агресором спричинила кризу в багатьох сферах життя країни, і освіта не стала винятком.
Вимушена міграція, як внутрішня, так і зовнішня, призвела до того, що тисячі учнів та студентів опинилися за межами України або ж на територіях з обмеженим доступом до навчання. У тих регіонах, де відбуваються бойові дії, вони змушені були перейти на дистанційне навчання або комбіновані форми. Обмежений доступ до інтернету, часті перебої з електропостачанням із-за частих ракетних обстрілів та нестача освітніх ресурсів відображається на якості освітнього процесу.
Наразі перед освітянами стоять ключові завдання – адаптуватися до нових воєнних реалій, а також гарантувати безпеку, надійність та доступність освіти в найскладніших умовах.
Збитки від руйнувань та пошкоджень освітніх установ
Так, за даними Міністерства освіти та науки України, від початку повномасштабного вторгнення 3 793 заклади освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, а 365 із них були зруйновані повністю. Найбільше пошкоджень та руйнацій зазнали в Донецькій, Харківській, Херсонській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Станом на серпень 2023 року прямі втрати оцінювалися в $9,7 млрд. Станом на вересень 2023 року в Україні функціонує майже 13 тисяч шкіл, із яких понад 80% було обладнано укриттями. Близько 7,5 тисяч шкіл працюють в очному форматі, 3,8 тисяч – у змішаному, а 2,5 тисячі шкіл навчалися виключно дистанційно, використовуючи такі платформи як Google Classroom, Zoom, Microsoft Teams, та інші.
Та не зважаючи на усі складнощі, українські освітяни демонструють високу гнучкість та готовність до освоєння нових технологій, що дозволяє забезпечувати хоча б мінімальний рівень знань для учнів у небезпечних зонах. «Ніхто нас не вчив як жити і працювати в умовах війни. У жодних підручниках ви не побачите як здійснювати педагогічну діяльність в умовах війни, організовувати освітній процес, коли лунають повітряні тривоги, коли відсутні електрика, відсутній інтернет. Але за ці два роки повномасштабної війни Росії проти України, два роки ковіду показали неймовірну стійкість українського народу. Сьогодні в умовах війни є вкрай важливим збереження і освіченість української нації. Як вчити, чому вчити: від відповіді на ці питання залежить наше з вами завтра. Адже саме освіта відповідає за навчання, виховання, розвиток та соціалізацію підростаючого покоління», – зазначає президент Міжнародної асоціації позашкільної освіти Олена Биковська.
Дистанційне навчання як єдина доступна форма навчання
«Методика проведення дистанційних занять знаходиться у процесі розвитку та удосконалення. А принципи дистанційного навчання та його особливості стали серйозними викликами для системи освіти в цілому. Організація якісного масового дистанційного навчання в умовах воєнного стану – складний і надважкий процес. Але кропітка систематична робота щодо впровадження та удосконалення сучасних технологій дистанційного навчання в освітній процес допоможе згодом досягти позитивних результатів», – говорить Олена Школа, кандидат педагогічних наук та викладач Харківської гуманітарно-педагогічної академії. За її словами, дистанційне навчання стало єдиною доступною формою навчання в системі освіти. «Спираючись на минулий досвід дистанційної роботи потрібно прорахувати та уникнути ймовірних помилок. Мета – не стільки набуття й освоєння предметних знань, але і психологічна підтримка, просте спілкування. Дати відчуття єднання, близькості, згуртованої спільноти. Не уникайте розмов про війну. Обговорюйте ситуацію, що склалася. Так ви зможете зменшити напругу та встановити довіру зі студентами», – зазначила вона в рамках IV Міжнародно-практичної конференції «Формування компетентностей обдарованої особистості в системі позашкільної та вищої освіти».
Труднощі очної форми навчання
Безумовно, очна форма навчання є найбажанішою та найефективнішою, до того ж має соціальну складову. Проте для її забезпечення потрібно враховувати наявність захисних споруд в закладах освіти та переривання навчання у разі ввімкнення сигналу «повітряна тривога». За інформацією обласних, Київської міської військових адміністрацій (за виключенням Донецької, Луганської та Херсонської областей) станом на 15 серпня 2023 року до освітнього процесу в очній формі навчання за показниками забезпеченості учасників освітнього процесу об’єктами фонду захисних споруд цивільного захисту були готові 19 170 об’єктів (будівель) закладів освіти, що становить 67,97% від загальної кількості таких об’єктів та дозволяє забезпечити укриття 4 687,413 тисяч учасників освітнього процесу (56,7%).
«Враховуючи, що більшість закладів освіти знаходяться у старих будівлях, в яких відповідно до Державних будівельних норм на час прийняття в експлуатацію закладу освіти не було передбачено наявності жодної захисної споруди, типовими причинами відсутності або неналежного облаштування укриттів у закладах освіти були: відсутність придатних для облаштування найпростіших укриттів приміщень навчальних корпусів у підвалах або цокольних поверхах, недостатнє фінансування заходів з їх облаштування, знаходження закладу освіти на тимчасово окупованій території або наближених до районів ведення активних бойових дій», – зазначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
Між тим, голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак відмічає, що в поточному році тенденція навчання українських школярів очно значно покращилася. «У порівнянні з 2022-2023 навчального року на сьогодні майже 80% учнів мають постійний доступ до освітнього процесу. У минулому році цей показник був тільки 69%. Найбільше динаміки ми помічаємо в очній формі навчання. Є також змішане, тільки 28% учнів навчалися у змішаному режимі. Ну, і залишається 19% учнів, які навчаються у дистанційному режимі», – зазначив чиновник в рамках презентації дослідження «Освіта в умовах війни». За його словами, причини з яких діти не мали змоги вчитися – це повітряні тривоги, відсутність електрики та інтернету. Але порівняно з минулим роком є динаміка покращення. Це означає, що незважаючи на ці проблеми, організовано освітній процес і це все дає добрі надії сподіватися на покращення результатів навчання учнів.
Водночас, на запитання: «Чи проводиться або чи продовжується навчання безпосередньо в укриттях? То майже 71% учнів говорять про те, що в укритті відсутні умови для проведення уроків та що кожен займається своїми справами», – зазначив чиновник.
Тому він звертає увагу безпосередньо керівників закладів освіти та органів місцевого самоврядування, щоб ті зробили все необхідне аби в укриттях діти також мали можливість продовжити освітній процес. «Тому що наслідком цього є тільки одне: всі завдання даються дітям на самостійне опрацювання і, таким чином, ми не можемо говорити впевнено що власне цю тему чи цей предмет було засвоєно і, відповідно, вивчено», – підсумовує Гурак.
Безпека освітніх закладів в Україні
Один із ключових аспектів, що безпосередньо впливає на якість освіти в Україні сьогодні – це питання безпеки освітнього середовища.
«Раніше ми його розглядали з різних аспектів. Були, очевидно, питання булінгу та протидії насильству, частково виникала тема кібербезпеки… Але зараз ми розуміємо, що це дуже комплексне явище, яке насправді включає в себе дуже-дуже велику кількість акторів, що мають бути включені в цей процес і забезпечувати безпечне освітнє середовище. Очевидно, що крім традиційних викликів, в нас з’явились також ще виклики війни», – говорить Уповноважена президента з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту Ольга Будник. Вона розповіла про пілотний проект, який включає в себе взаємодію різних структур силового блоку, а також міжнародної організації ЮНЕСКО, за підтримки якого здійснюється даний проект та буде масштабований в межах всієї країни. За її словами, мова йде про формування екосистеми безпечного освітнього середовища, щоб всі його учасники могли продовжувати свою діяльність повноцінно і якісно.
«Тобто ми передбачаємо, що має бути реалізована міжсекторальна координація і взаємодія. Це один із найскладніших компонентів, які треба було в хорошому сенсі «розкачати». І МВС дуже активно включились в забезпечення тих складових, які пов’язані з безпечною інфраструктурою. Далі ми говоримо про фізично безпечну інфраструктуру. Сьогодні формується повноцінне бачення того чим має бути укомплектований заклад освіти, коли ми говоримо про наявність відеоспостереження, тривожної кнопки і т.д. Це дає можливість також певною мірою зекономити на цілодобовому спостереженні за закладом освіти зі сторони, умовно, сторожів чи людей, які мають там перебувати», – говорить чиновниця. Вона також звертає увагу на важливість питання кадрової спроможності.
«Це окремий аспект, яким ми пишаємось. Станом на сьогодні окремі тренери проходять практичні безпекові навчання, мають можливість на базі структур Національної академії патрульної поліції і тренувальних баз ДСНС не просто послухати лекції, а зануритись в максимально екстремальні умови, наближені до настання надзвичайних ситуацій. Адже до цього часу вже всі натреновані спускатися в укриття, але трапляються і прильоти в заклади освіти навіть під час навчального процесу, тому дуже важливо, щоб всі були максимально натреновані. Це питання навичок, які допомагають мінімізувати стрес. А також психологічного навантаження, яке отримує кожна людина, якщо вона потрапляє в таку ситуацію», – додає Будник.
Психологічна підтримка в умовах війни
Через повномасштабне російське вторгнення в Україну важливість психологічної підтримки зросла і в країні загалом, і в закладах освіти зокрема. Стратегічний план діяльності Міносвіти і науки України до 2027 року передбачає збереження психічного здоров’я та створення безпечних умов, відновлення і відповіді на виклики війни як одні з українських контекстів, які зумовлюють пріоритети в освітній політиці. Нещодавно команда ГО «Про.Світ» спільно зі Службою освітнього омбудсмена опублікувала аналіз умов праці й змісту роботи працівників психологічної служби закладів загальної середньої освіти та впливу повномасштабної війни на діяльність фахівців. Аналіз демонструє стан справ, тенденції та проблеми у їхній роботі. Зокрема, серед основних проблем вказується відсутність узаконеного (легітимного) доступу до учнів та чітко визначених годин в освітньому процесі для виконання завдань, передбачених планом роботи практичного психолога, соціального педагога з окремим класом чи групою дітей. Як наслідок, потенціал профілактичної роботи використовується на низькому рівні, фокус уваги не зосереджений на формуванні в дітей культури користування послугами психосоціальної підтримки та піклування про власне ментальне здоров’я. Крім цього, не унормована робота працівників психологічної служби з педагогічними працівниками, що не дає змоги сформувати в закладах освіти цілісну систему психосоціальної підтримки кожного учня й учениці. А також не унормоване звітування працівників психологічної служби й, як наслідок, вони перевантажені документацією, що відволікає їх від основного завдання – роботи з дітьми.
Дефіцит педагогів
Потреба у викладачах профільних дисциплін також нікуди не зникла. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий говорить, що дефіцит учителів в Україні є колосальним, зокрема математики, англійської мови, інформатики. За даними порталу з пошуку роботи Work.UA, у серпні 2024 року роботодавці активніше шукали вчителів математики (+58% до липня), англійської (+29%) і німецької мови (+24%), вихователів (+25%), вчителів початкових класів (+24%).
За словами співзасновниці ГО «Батьківський контроль» і «Смарт Освіта» Іванни Коберник, випускники педагогічних вишів зараз не поспішають іти працювати у школи. Та ми маємо ще один нюанс – загальна кількість вчителів в Україні чималенька, понад 400 тисяч. І через це міжнародні партнери, які фінансують всі необоронні витрати України, постійно натякають, що непогано б було оптимізувати кількість вчителів. Але це якщо говорити про загальну кількість по Україні. «Та проблема з дефіцитом деяких спеціальностей дійсно є. До речі, я нещодавно почула, що у великих містах ситуація із вчителями інформатики покращилася, бо до шкіл приходять працювати айтівці за бронювання від армії… До речі, вчителів-чоловіків у школах стало більше», – розповіла громадська діячка.
Зарплати вчителям
Зазначимо, на сьогодні середня зарплата українського вчителя становить 12 тисяч гривень, хоча відповідно до Закону про освіту, вона мала б становити 24 тисячі, заявив профільний міністр Оксен Лісовий. За його словами, підвищення зарплат вчителів до трьох прожиткових мінімумів буде можливе за наявності додаткових 50-60 мільярдів гривень у державному бюджеті.
Між тим, нещодавно стало відомо, що з наступного року вчителі загальноосвітніх шкіл отримуватимуть щомісячні доплати в розмірі 1000 грн до заробітної плати. Виплати здійснюватимуться автоматично й охоплять усіх вчителів незалежно від їхнього стажу чи місця роботи. А з 1 вересня наступного року розмір доплати планують підвищити до 2000 грн.
Освіта за кордоном: питання якості чи перспективи?
Доктор філософії з економіки, експерт з людського капіталу Володимир Страшко звертає увагу, що останні пару місяців спостерігається аномальна кількість звернень, які починаються словами «…ми виїхали (виїжджаємо) за кордон і хочемо завершити навчання дистанційно». «І кількість таких звернень тільки зростає. Якщо раніше ми бачили найбільший відсоток таких звернень від батьків хлопців, 10-11 класів, бо їх батьки намагалися вивезти їх до 18 років (таких дуже багато і зараз), то сьогодні мова йде про всіх дітей, не зважаючи на вік та стать. І це дуже тривожно. Таке відчуття, що тренд на виїзд почався з новою силою. Серед учнів 11 класів дедалі більше стає дітей, які не писатимуть НМТ. Вони не планують вступати в українські ВУЗи. Не лише хлопці, але й дівчата. В деяких класах таких дітей 90%. Умовно 27 з 30 поїдуть. Скоріш за все назавжди. Але це не та історія, що батьки спрямовують їх до кращих ВУЗів за чудовою освітою. Ні. Вони вступають будь-куди, в які-небудь ВУЗи, головне, щоб не в Україні», – написав експерт у фейсбук.
За його словами, поки ми говоримо про освітні втрати і якість освіти, відбуваються втрати зовсім інші. І якщо цей тренд буде набирати обертів, то вчити просто не буде кого. «І простих рішень тут не існує. Адже вчитись в іншій країні – це не про якість освіти сьогодні. Ні. Це про інше. Про усвідомлення перспектив. Про вибір батьків. Про намагання не потрапити під мобілізацію для батька та хлопця в майбутньому. В решті-решт це про настрої в суспільстві. Адже ми знаємо, що мотивація залежить навіть не від того, що є сьогодні. А від того, що принесе нам завтра», – додав експерт.
