Недавнє дослідження, представлене на конгресі ECNP в Мілані, показало, що псилоцибін, активний інгредієнт галюциногенних грибів, може стати альтернативою звичайним антидепресантам, таким як СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Такий незвичайний погляд вже не настільки дивний на тлі зростаючої кількості виявлених видів депресії, які просто не піддаються лікуванню наявними препаратами, пише News Medical.
Під час рандомізованого контрольованого дослідження, опублікованого в журналі eClinicalMedicine, яке відбулося за участю 59 пацієнтів з помірною і важкою депресією, псилоцибін безпосередньо порівнювали з есциталопрамом, який зазвичай призначають як СІЗЗС. Обидва препарати дали схоже поліпшення симптомів депресії протягом шести місяців, але псилоцибін також забезпечив помітні додаткові переваги. Учасники, які приймали псилоцибін, повідомили про значне поліпшення не тільки психічного здоров’я, а й психосоціального функціонування. До них належать посилення почуття зв’язку та глибше відчуття сенсу життя — результати, яких не спостерігалося під час прийому есциталопраму.
Провідний дослідник Томмазо Барба, кандидат наук з Імперського коледжу Лондона, зазначив, що хоча обидва препарати були ефективні для полегшення депресивних симптомів, таких як туга, псилоцибін перевершив есциталопрам за показниками загального благополуччя. Важливо відзначити, що ці поліпшення зберігалися протягом щонайменше шести місяців, що дає змогу вченим припустити, що псилоцибін може чинити довгостроковий позитивний вплив на психічне здоров’я. Попередні дослідження показали, що СІЗЗС, хоча й ефективні для багатьох, часто супроводжуються побічними ефектами, такими як зниження лібідо — проблема, якої псилоцибін може уникнути.
Барба зазначив, що псилоцибінова терапія, схоже, забезпечує “додаткові позитивні переваги для психічного здоров’я”, що робить її перспективною альтернативою для людей, стурбованих побічними ефектами або ефективністю традиційних антидепресантів.
Однак, попри багатообіцяючі результати, доктор Девід Еррітзоу, клінічний директор Центру психоделічних досліджень при Імперському коледжі, попереджає, що псилоцибін, як і раніше, є експериментальним методом лікування і не затверджений для широкого застосування. Доктор Еррітзое наголосив, що псилоцибінову терапію проводять у контрольованих умовах, щоб знизити ризики, яких, як правило, немає під час рекреаційного використання. Крім того, у дослідженні визнається, що деякі пацієнти продовжували отримувати інші види лікування протягом шестимісячного спостереження, що ускладнює інтерпретацію довгострокових переваг, пов’язаних винятково з псилоцибіном.
Сторонні експерти, такі як Йохан Лундберг, професор психіатрії з Каролінського інституту, високо оцінюють дослідження за його інноваційний підхід, але також відзначають деякі обмеження. До них належать відсутність аналізу неідеальності та необхідність ретельнішого спостереження за додатковими втручаннями, які отримували учасники. Для повного розуміння ролі псилоцибіну в лікуванні депресії, особливо як основної альтернативи СІЗЗС, необхідні додаткові дослідження. Поки ж псилоцибін є потенційним життєздатним варіантом для деяких, хоча і не для всіх пацієнтів, і може запропонувати більш цілісний підхід до лікування психічного здоров’я, зачіпаючи як симптоми, так і загальне самопочуття.
