Психолог Міністерства охорони здоров’я Азербайджану Фідан Мамедова розповідає про синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей.Синдром дефіциту уваги та гіперактивність є одним із актуальних медико-соціальних явищ, що виникають у наші дні. Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) затримує розвиток центральної нервової системи (ЦНС) дітей та формування функцій мозку, що ускладнює адаптацію до нових умов життя та пізнавальної діяльності. Це проявляється приблизно у 2-3 роки, коли дитина починає ходити, надмірною рухливістю та нездатністю сидіти чи стояти на місці.
У якому віці дитині ставлять діагноз синдром дефіциту уваги та гіперактивності?
Розлад виявляє свій вплив у шкільному віці та наступні роки. Діагностика проводиться у дошкільному та молодшому шкільному віці. Цей стан зазвичай триває остаточно підліткового віку. Надмірна активність знижується у підлітковому та дорослому віці. У дітей із СДВГ проявляються труднощі у плануванні та організації складних видів діяльності. Також у людей з діагнозом СДВГ частіше трапляються порушення сну та тривожні розлади. Людям із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності важко контролювати свою імпульсивну поведінку. Цей стан призводить до неуспішності у школі.
У чому причина дефіциту уваги та гіперактивного розладу?
Незважаючи на численні дослідження, синдром дефіциту уваги та гіперактивності не має відомих специфічних причин. Як можливі причини вважаються генетичні, нейроанатомічні, нейрофізіологічні, біохімічні та психосоціальні фактори. Генетична схильність грає вирішальну роль патогенезі цього захворювання.
Як розпізнати СДВГ у дитини?
До ситуацій, з якими можна зіткнутися через неуважність, відносяться труднощі при виконанні завдань, що вимагають уваги і тривалої розумової праці, забудькуватість, втрата особистих речей та ін. , постійне переривання інших. Ситуації, з якими можна зіткнутися у зв’язку з гіперактивністю, включають непосидючість, що постійно виконуються хаотичні рухи та ін.
Як лікується синдром дефіциту уваги та гіперактивності?
Оптимальне лікування для кожного випадку по-різному. Правильне коригування призводить до нормалізації стану дитини. Корекційна робота має бути спрямована на вирішення таких питань, як самооцінка дитини, набуття нових навичок, ситуація в сім’ї, стосунки з батьками та іншими людьми, спілкування зі шкільними вчителями, самоконтроль, прищеплення вміння планувати та доводити розпочату справу до кінця, правильне мовленнєве спілкування та ін.
Як максимально усунути ймовірні причини розвитку синдрому дефіциту уваги та гіперактивності?
Діти та підлітки із СДВГ обов’язково повинні пройти обстеження. В результаті спільного лікування психіатра та психолога це може допомогти дитині зосередитися та знизити її імпульсивність, що призведе до менш помітних проблем із поведінкою. Тут дуже важливою є робота психолога. У дітей із таким діагнозом при невдачах спостерігається слабка психоемоційна стійкість, невпевненість у собі, схильність до залежності, слабкий самоконтроль.
Психолог систематично займається корекцією цих проблем. Насамперед, необхідно розпочати з корекції уваги. Педагоги та батьки повинні знати, що без розвитку уваги від дитини не варто очікувати на спокій. Тому що гіперактивній дитині складно одночасно бути спокійною та уважною, контролювати свою поведінку. Крім того, навчання діафрагмальному диханню та контролю над диханням позитивно позначиться як на їхньому фізичному, так і на емоційному здоров’ї.
На що ще слід звернути увагу?
З боку психолога має бути проведене психологічне консультування батьків, які виховують дитину із СДВГ. У свою чергу батьки також повинні повідомити вчителя про дитину. Даючи завдання дитині, вчитель повинен звертати увагу на їхню стислість і конкретність. Необхідно заохочувати позитивну поведінку дитини. Фізичні вправи мають проводитися кожному занятті. Наприклад, протерти дошку, полити квіти, принести класний журнал та ін. Оскільки діти з СДВГ не посидючі та дуже активні, то часто батьківські установки дорослих слів «не роби» і «не рухайся» ще більше провокують їхню поведінку. Створіть стабільний для них порядок дня. Встановлюючи правила, завжди дитині виразно і послідовно їх пояснюйте, щоб вони могли їх зрозуміти та запам’ятати.
Крім спільної роботи психіатра та психолога, важливий також підхід батька до дитини вдома та вчителя у школі. Спільна робота дає ефективний результат. Цю інформацію слід донести до батьків. Батькам обов’язково слід повідомити про це класного керівника, щоб та, у свою чергу, могла максимально підтримати дитину у класі. Спільна робота психіатра, психолога, батьків та педагога – найбільш ефективний спосіб усунення синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.
Чи спостерігається це порушення лише у дітей та підлітків?
Поведінкові реакції, такі як байдужість, втрата концентрації, неуважність чи забудькуватість, можуть спостерігатися у повсякденному житті і у дітей, і у дорослих. Ці реакції зазвичай засновані на психологічних та біологічних впливах на людину. Коли умови, що викликали цю ситуацію, усунуто, людина зазвичай повертається в колишній стан. Однак у міру виникнення цих реакцій їх часто плутають із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. Синдром дефіциту уваги та гіперактивності визначається в галузі медицини та психології як «надмірна та імпульсивна активність, розлад сприйняття та нездатність зосередитися, а також розлад поведінки».
