Начальник штабу бригади НГУ “Азов” Богдан “Тавр” Кротевич оцінив “розбірки” Залужного, Сирського та Зеленського та натякнув, до чого чвари довели Україну.
В інтерв’ю Наталії Мосейчук він висловився, що не можна закидати саме Зеленському відсутність другої чи третьої лінії оборони або фронтові провали, адже це не його компетенція. Винні “Головнокомандувачі”, саме за ними – фронтові рішення, акцентував він.
“В ситуації з президентом я вважаю, і мені це дуже не подобається, що коли президенту закидають, чому немає другої лінії оборони, або третьої, або чому на той чи інший напрямок почалися наступальні дії – я вважаю, що це недоцільна критика”, – акцентував він.
Наразі усі Бредлі, Леопарди, Абрамси, або скоро вже F-16 – одноосібна заслуга комунікації Зеленського з Заходом. “Це заслуга зовнішньої політики, яку повністю на себе взяв Президент України. І, до речі, я вважаю, що це правильно”, – сказав “Тавр”.
Водночас українські генерали провалили внутрішню комунікацію із суспільством.
“Це факт. Я на це дивлюся, і мені це все не подобається. Але, довели до цього… Я не хочу нікого ображати, проте треба пам’ятати, яка військова верхівка була до цього. І не обходити постійно їх, треба брати на себе відповідальність. І покладати відповідальність на військових за військові “провтики””, – пояснив свою думку Богдан.
За його словами, якщо надалі військове керівництво буде воювати “у лоба” та не демонструвати гнучкість, тоді можна буде чесно казати: “Головнокомандувач – винен”.
“Якщо далі не буде ніяких маневрів, ми знову будемо впиратися от так лоб в лоб, то можна буде сказати: “Головнокомандувач – винен”. Тому, що він несе відповідальність за бойові дії на фронті. Це його пряма відповідальність. До речі, не міністра оборони теж. Міністр оборони – це, здебільшого, логістика: дістати, привезти. Воює Головнокомандувач. Не Верховний Головнокомандувач, не міністр оборони, а Головнокомандувач. Він відповідає за всю лінію. Далі в нього є заступники, командувачі ОСУВів, командувачі ОТУ, командувачі ТГрів, і, безпосередньо, комбриг, який бере участь у бойових діях”, – наголосив “Тавр”.
Він позитивно ставиться до того, що час від часу “високі” генерали все ж таки заїжджають “на передок”. “І навіть президент, насправді, їздить по передку. Це треба робити. Чи треба ставити задачі? Певно, що коли ситуація патова, і військово-політичне керівництво вважає, що цей напрямок надважливий, то, мабуть, Головнокомандувач поїде на цю бригаду. Я не скажу, повинен він чи ні, але він, скоріш за все, поїде туди”, – резюмував він.
В Україні змінився Головнокомандувач ЗСУ – що передувало
8 лютого президент України Зеленський вперше за повномасштабну війну змінив Головнокомандувача ЗСУ: ним, замість Валерія Залужного, про якого кажуть у суспільстві “залізний генерал”, став вже колишній командувач Сухопутних військ Олександр Сирський.
Цьому рішенню передували чутки серед західних ЗМІ та українських журналістів про те, що між Залужним та Зеленським існував певний конфлікт і що “залізний генерал” став “проблемою”: нібито вони не погоджувалися у стратегії війни проти РФ. Хоча офіційних підтверджень цим гіпотезам немає, Зеленський та Залужний публічно попрощались “у мирі”. Останній отримав звання Героя України від президента.
Зміну Головнокомандувача ЗСУ майже одразу відчув фронт: 17 лютого з’явилася інформація, що Олександр Сирський вирішив вивести підрозділи армії України з-під Авдіївки, щоб зберегти життя військових та уникнути оточення.
