Ідилічні пляжі на грецьких островах стали справжнім полем битви між місцевими жителями і прибережними закладами, які встановили на березі дорогі шезлонги, витіснивши городян з їх звичних місць відпочинку.
Як повідомляє The Independent, в рамках кампанії, що отримала назву “Рух рушників”, люди почали влаштовувати марші вздовж грецьких пляжів, протестуючи проти того, щоб платні шезлонги займали найкращі місця на пісочних берегах. Також люди влаштовували сидячий страйк на пляжі.
Рух почався на Паросі й тепер поширився на Наксос: понад 5 тисяч людей приєдналися до групи в Facebook “Врятуйте пляжі Наксосу зараз!”.
У Греції пляжі є громадськими місцями, але такі підприємства, як ресторани, готелі та бари, можуть орендувати площі для своїх клієнтів. Деякі місцеві жителі стверджують, що підприємства не тільки “розростаються” далі, ніж їм дозволено, але і виставляють неймовірно високі ціни. Наприклад, на одному з пляжів Пароса парасольку і два шезлонга можна орендувати за 60 євро на день, а поніжитися на сонечку в “VIP-зоні” обійдеться вже в 120 євро на добу.
“Ми заявляємо про наше право на громадський простір, наше право користуватися нашими пляжами, на які зазіхають жадібні, соціально безвідповідальні бізнесмени, які повністю займають пляжі або перевищують їхні кордони в 100 разів більше площі, яку вони орендують за законом”, – йдеться в заяві групи Save Paros Beaches для Metro.
Як розповів The New York Times 70-річний житель Пароса Ніколя Стефану, місцеві жителі “відчувають, що нас витісняють з острова”. Він також заявив, що існують “величезні розбіжності” з приводу того, яку площу повинні займати ці підприємства, і яку вони займають насправді: NYT повідомила, що в минулому році було офіційно орендовано 7 186 квадратних метрів місцевих пляжів, але за фактом було зайнято 18 800 квадратних метрів пляжного простору.
“Навіть п’ять років тому я міг піти на будь-який пляж і просто насолодитися природою, насолодитися піском, насолодитися водою, тишею. Тепер вони забиті шезлонгами і парасольками, і навіть немає місця, щоб покласти рушник або стілець або просто прийти посидіти на піску”, – розповів Роніт Нешер, який кілька років тому переїхав жити на Парос.
