Окрім війни, громадян України очікує "удар електрикою" з боку влади та олігархів. Поряд із збільшенням на 80% з 1 червня тарифів на електроенергію для населення, причому явно не останнім, з 1 липня планується стрибок тарифів для бізнесу, що призведе до зростання цін на товари та послуги, а також загрожує згортанням бізнесу, який зараз і так ледве дихає , і скороченням зайнятості, з якою і так ситуація катастрофічна.
Але «вишенькою на тортику», безсумнівно, є «дерибан» НАЕК «Енергоатом», що розгорнувся під шумок війни, і є підстави вважати, що різке підвищення тарифів має до цього саме пряме відношення.
Час для підвищення тарифів було обрано правильно з електоральної та погодно-кліматичної точки зору. До можливих виборів і осінньо-зимового опалювального сезону, коли платежі за комуналку різко зростають за рахунок опалення, ще далеко, і спричинені зростанням тарифу пристрасті встигнуть лягти.
Електрошок у розпал війни та розрухи
Рішенням Кабміну від 30 травня тариф на електроенергію з 1 червня було піднято приблизно на 80% до 2,64 грн за 1 кВт*год, причому тариф не залежить від споживання, що вже викликає питання.
До цього населення платило 1,44 грн за 1 кВт*год при споживанні домогосподарством до 250 кВт*год на місяць, та 1,68 за 1 кВт*год при споживанні понад зазначену межу.
Головною причиною підвищення тарифу влада оголосила про необхідність ремонту та відновлення енергетичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських авіаударів у минулий осінньо-зимовий період.
«Якби ми не ухвалили це рішення, то наступної зими ми були б без світла. Це рішення дасть можливість забезпечити стабільність роботи енергосистеми. На жаль, ми досі маємо втрачені суттєві потужності у генерації. Ми виходимо з сьогоднішнього сценарію до наступного опалювального сезону”, – сказав профільний міністр Герман Галущенко, наголосивши, що в осінньо-зимовому періоді ворожі удари можуть продовжитися, а тому об’єкти енергетики необхідно зміцнити.
За підрахунками НКРЕКУ, щоб підготуватися до наступного опалювального сезону, необхідно 45-46 млрд гривень. Влада, олігархи та експерти, які їх обслуговують, стверджують, взяти ці гроші ніде, крім як у споживачів електроенергії.
Ці твердження мають місце на тлі публікацій у медіа видів британських палаців Ахметова та 84-річного екс-гаранта Леоніда Кучми, який щасливо коротає пенсійний вік у маєтку свого зятя Пінчука на Лазурному березі Франції.
За низкою оцінок за друге півріччя за новими тарифами населення заплатить додатково близько мільярда доларів за споживання 32 млрд кВт*год, тобто якщо за рік за старою ціною платили близько 50 млрд гривень, то за новою — 85 млрд гривень. Якщо раніше на субсидії пільговим категоріям громадян було закладено 3,8 млрд. грн., то тепер ця сума подвоїться.
Крім того, в Україні існує тариф для юридичних осіб, який також хочуть підвищити, але з липня, про що далі.
І раптом «випадково» світло згасло…
Саме тоді, коли приймалося рішення про підвищення тарифу, мало місце масове відключення електроенергії по всій території України, включаючи столицю. Очевидно, це чиста випадковість.
30 травня о 13.29 відбулися відключення електроенергії у Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Вінницькій, Харківській, Київській областях. У Києві аварійні відключення мали місце у Солом’янському, Святошинському, Голосіївському, Оболонському, Дарницькому, Шевченківському районах.
У ДТЕК «імені Ахметова» поінформували, що відключення сталося через спрацювання автоматики через зниження частоти в об’єднаній енергосистемі нижче за допустимий рівень.
Для довідки: згідно з нормативними вимогами, граничний рівень коливання частоти в енергосистемі становить 50,0±0,4 Герц, і при падінні частоти нижче 49,6 Герц через перевантаження, з яким не справляються генеруючі потужності, автоматика відключає частину споживачів
В Укренерго заявили, що 30 травня близько 13.00 сталося аварійне відключення кількох магістральних високовольтних ліній, через що спрацювала автоматика та частково зникло світло у низці областей через збої блоків Южно-Української та Хмельницької АЕС. Згідно з нормативними вимогами, так званий показник ефективності роботи енергоблоку не повинен підніматися вище 73-74%, і на цій відмітці потрібно зупиняти блок на ремонт або аварійно відключається. За блоками на Южно-Українській та Хмельницькій АЕС цифра зросла до 77%, вони почали відключатись, але їх знову запускали. Через тимчасові короткі паузи в роботі блоків падає частота в енергосистемі, спрацьовує автоматика, йдуть відключення споживачів. Южно-Українська та Хмельницька АЕС живлять лінії, якими йде енергопостачання Вінницької та Київської областей. Але через проблеми на АЕС «страждають» також ТЕС, які забезпечують енергопостачання інших регіонів, зокрема Харківської, Сумської, Дніпропетровської областей.
«Випадання» державних атомних блоків мають компенсуватись збільшенням теплової генерації. Але це якби наша енергосистема була справді «єдиною», а за фактом вона такою не є, оскільки значна частина теплової генерації є приватною, а те, що залишилося у держави, контролюється різними групами впливу зі своїми інтересами за повної байдужості та/або співучасті влади. У результаті тепловики не хочуть палити «зайве» вугілля, їм це невигідно. Тому відбуваються відключення споживачів.
Атомні блоки на АЕС влітку масово виходитимуть у ремонти. Ремонтний сезон буде непростим, оскільки є проблеми із комплектуючими. Тому й надалі можливі збої в системі, і тому зараз активно пробивають тему імпорту електроенергії з Європи, для чого слід також підняти внутрішній тариф.
Цікаве спостереження: щойно рішення про підвищення тарифів було ухвалено, масштабні відключення припинилися. Можливо, це знову «збіг».
Хто і скільки заплатить
Суми, на які доведеться розщедритися громадянам через зростання тарифів, сильно відрізняються в залежності від рівня споживання.
Економних жителів радянських багатоповерхівок з газом на кухні при мінімумі потужного електрообладнання, насамперед без бойлера, які споживали 50, 100 навіть 250 кВт*год. на місяць, підвищення з 1,44 до 2,64 грн. за 1 кВт*год. по кишені особливо не вдарить .
Але якщо в будинку є електроплита, електричні котли для опалення і теплі підлоги – тоді все набагато гірше.
Припустимо, тепла підлога, що споживає величезну потужність, це запеклое «буржуйство», особливо під час війни, але є громадяни, житло яких споживає великі обсяги електроенергії аж ніяк не через потяг до розкоші.
Зокрема, у столиці ще з кінця радянської доби будували багато будинків, обладнаних електроплитами і не мають подачі газу, а за висот більше 10 поверхів газопостачання взагалі заборонено. У «престижних» і не дуже нинішніх «інкубаторах» висотою до 25 поверхів – взагалі все на електриці, і нічого хорошого в цьому немає, що мешканці цих будинків і відчули на собі восени-взимку при масштабних та багатогодинних відключеннях через ворожі удари по енергосистемі, коли у виграші опинилися мешканці радянських «хрущовок» та «брежневок».
Слід нагадати, що раніше існували певні пільги для «щасливих власників» електроплит. Було встановлено поріг споживання, до якого вартість кіловат-година була нижчою. Щось подібне мало місце взагалі для всіх споживачів, що стимулювало економію. Тепер тариф однаковий за будь-якого споживання, що економію не стимулює.
Поки що силою залишається пільга у вигляді «нічного тарифу» у розмірі 50% від звичайного денного для стимулювання споживання в нічний час, коли в енергосистемі спостерігається надлишок потужності через складність і дорожнечу маневрування в занадто великому діапазоні. Але для «нічного тарифу» треба мати «двохзонний лічильник». Це досить дорого, складно та виправдано швидше у приватних будинках із значним енергоспоживанням.
Споживачам, які мешкають у «надто електрифікованих будинках», особливо, якщо їхнє житло обладнане різного роду надмірностями на кшталт теплої підлоги, доведеться платити тисячі гривень або відмовлятися від надмірностей. Найбільше підвищення тарифу вдарить по мешканцям приватних будинків, де «все на електриці», включаючи водопостачання зі свердловини через електронасос, а також електроопалення та підігрів води електрокотлами.
Так само, не пощастило мешканцям низки регіонів, де історично, ще з радянських часів через низку причин опалення та підігрів води навіть у багатоквартирних будинках спочатку було закладено електричним. За такими споживачами зростання тарифу вдарить дуже сильно, і в цьому випадку має сенс подбати про облаштування двозонного лічильника навіть у звичайній квартирі багатоповерхівки.
Наскільки більше доведеться платити за новим тарифом, кожен може порахувати сам, знаючи своє середнє щомісячне споживання.
Новий тариф встановлений до кінця нинішнього року, згодом його, напевно, буде збільшено, і питання лише з тим, коли і наскільки.
Бізнес до електричного удару – будь готовий!
Крім того, орієнтовно з 1 липня очікується зростання тарифів для бізнесу, що побічно вдарить також по громадян через ціни на товари та послуги, рівень доходів та зайнятості.
Причому цей процес уже триває. 23 травня НКРЕКУ ухвалила рішення про підвищення тарифів на розподіл для обленерго у два етапи: з 1 до 30 червня для 22 обленерго тариф підвищать на 7,5-28,1% за першим класом напруги та на 6,9-25,5%. за другим класом; з 1 липня по 31 грудня тариф підвищать для 27 обленерго, включаючи ті, що розташовані на прифронтових територіях.
Тільки завдяки цьому тариф на електроенергію для бізнесу подорожчає в середньому на 5%. Але це далеко ще не все.
Очікується, що тариф для бізнесу на ринку “на добу вперед” зросте з нинішніх 5-6 гривень приблизно до 7 грн за кіловат. За двосторонніми контрактами, за яких для кожного клієнта встановлюються різні ціни в залежності від обсягів та домовленостей, тариф також може збільшитися в межах 20%. За низкою оцінок це призведе до зростання цін на продукцію на 5-10% залежно від енерговитратності бізнесу.
Але це ще не все. За даними медіа, ухвалено рішення з 1 липня збільшити цінові обмеження, так звані прайс-кепи. На сьогодні мінімальну ціну для продажу електроенергії бізнесу обмежено 2000 грн/МВт*год, а максимальну досягає 4000 грн/МВт*год.
За низкою оцінок прайс-кепи можуть досягти 8 грн за 1 кВт*год, а на піках відключень – навіть перевищити 10 грн за 1 кВт*год.
Очевидно, що це призведе до розкручування інфляції та серйозного зростання цін на товари та послуги. Також це загрожує зниженням «виживання» бізнесу взагалі.
А тепер про головне: про причини підвищення тарифу
Як головний аргумент на користь підвищення тарифу називається, повторимо, необхідність ремонту об’єктів енергетики, зруйнованих ворожими ударами восени-взимку 2022-2023 року, а також підготовку до наступного сезону.
З посиланням на НКРЕКУ, стверджується, що необхідно 45-46 млрд гривень, і взяти ці кошти більше нема де, окрім через тарифи у населення та бізнесу.
До того ж, дефіцит потужності у системі спостерігається і влітку. Навесні його вдавалося компенсувати і навіть виходити на профіцит із відновленням експорту за рахунок гідроенергетики під час повені. Але «висока вода» закінчилася, і доводиться вимагати допомоги у сусідніх країн у періоди пікового дефіциту потужності.
В Укренерго заявили, що втрати встановленої потужності вітчизняної енергосистеми зросли до травня 2023 року до рекордних 27 ГВт, а дефіцит потужності у літній період посилюватиметься за рахунок зупинки на планові ремонти блоків АЕС.
Але навіть найякісніший ремонт не зможе радикально покращити ситуацію. Головним донором, який дозволяв утримувати тарифи на електроенергію, був і залишається «Енергоатом» і значною мірою «Укргідроенерго» через невелику частку гідростанцій в енергосистемі.
Водночас у довоєнному 2021 році з 86 млрд кВт*год, які виробляв «Енергоатом», близько половини давала Запорізька атомна станція , яку зараз захоплено ворогом.
Щоправда, порівняно з довоєнним часом споживання енергії зараз різко скоротилося як населенням, так і бізнесом.
Але тут виник перекіс. До війни 70% споживання електроенергії в країні забезпечував бізнес, який платив високу ринкову ціну, та за рахунок цього працювала модель ПСО (покладання спеціальних зобов’язань), тобто забезпечення помірних тарифів для населення фактично через перехресне субсидування бізнесом населення. Але з початком повномасштабної війни споживання населення скоротилося на 20%, а бізнесу – на 40%, що створило дисбаланс, унеможливило справну роботу механізму ПСО, а також призвело до утворення розділеного між учасниками ринку боргу на суму понад 30 млрд грн.
Різке скорочення кількості споживачів веде до збитків, оскільки витрати на утримання енергосистеми не зменшуються, грошовий потік скорочується, а наростити грошовий потік у цьому випадку можна лише зростанням тарифів, оскільки серйозного зростання кількості споживачів у майбутньому навряд чи слід очікувати.
Pro et contra , або «Ринок (не) вирішує»
Підвищення тарифу очікувано спричинило шквал коментарів. Всупереч очікуванням далеко не всі ці коментарі негативні.
Точніше, окрім схвальних коментарів різних представників влади, що цілком зрозуміло, мають місце досить компліментарні відгуки з боку журналістів, відомих багаторічними фаховими публікаціями на енергетичну тему.
Зокрема, ось що Ігор Маскалевич (видання «Дзеркало тижня») пише у публікації « Тарифи на електроенергію підняли: чому це сталося і яких ще сюрпризів чекати від уряду » :
« Навіть новий рівень цін проблему вирішить лише частково, у кращому разі запобігши розростанню фінансової діри. Адже ще одним донором низьких цін для людей до війни була промисловість за рахунок високих тарифів якої субсидувалося населення. Але промисловість уже не та. 2022-го споживання бізнесу впало з півсотні мільярдів кіловат-годин до трьох десятків. Витиснути з них ще щось практично неможливо.
Додатково на це наклалися масштабні руйнування енергосистеми. Число нальотів обчислюється десятками, які потрапили за цілями ракет і дронів — сотнями, і це з урахуванням того, що близько 80% таки збили. Десятки блоків пошкоджені, кілька пішли «у безповорот». По одному із західноукраїнських блоків навіть «Кинжал» прилетів.
Не кращою є ситуація і з магістральними лініями електропередачі. У те, що система вистоє, не вірили ні Москві, ні Заході. Та й у Києві не надто… За деякими підстанціями прильоти вже вважають десятками, сотнями — пошкоджені високовольтні трансформатори. Курахівською ТЕС періодично б’є артилерія. Це не рахуючи втрачених великих ТЕС (таких, як Вуглегірська чи Запорізька).
А попереду реальна перспектива посилення нальотів, особливо наступної зими…
Власне, буквально в день розгляду тарифу вирубалося кілька магістральних ЛЕП, залишивши без світла майже два мільйони споживачів у 12 областях. Система працює наднапружено. Ремонтувати її потрібно, поки є хоч якийсь час. Тут додаткові два-три мільярди на місяць точно не зайві.
Чи погодиться із цим споживач? Навряд чи. Особливо якщо підвищення тарифу збігатиметься… з початком віялових відключень електрики. Усі шанси є. Блоки АЕС пішли в ремонт — наразі їх працює менше половини. Діру в три з лишком мільйони кіловат частково закривають відновлювані джерела енергії. Але це джерело енергії дуже нестійке. У сутінках із сонцем явні трабли. У результаті вже зараз вечорами у системі дефіцит енергії…
Якщо коротко, гроші потрібні гостро. Про величезні борги, що накопичилися, в системі (близько чотирьох мільярдів доларів) не писав лише лінивий. Навіть нові тарифи такі борги не закриють, лише пригальмують їхнє накопичення.
Західні партнери покривати тарифи населення не рвуться, справедливо зазначаючи, що й так надають величезну допомогу обладнанням. І взагалі, у них там ринок із ринковими цінами для всіх, а не ось це все. До речі, за розрахунками НКРЕКУ, ринковий тариф для населення – 5,5 грн за кіловат-годину, тобто і нинішнє підвищення – не фінал ».
Далі колега пише, що використання додаткових десятків мільярдів, які влада має намір отримати від населення шляхом підвищення тарифів, необхідно жорстко контролювати, оскільки в енергетиці мають місце звички, що давно укоренилися, «купувати у правильних людей за потрібними цінами», «освоювати будь-яку суму» і так далі …
Як то кажуть, із цього треба було й починати!
Вже в коментарях до публікації зазначеної статті колеги в соцмережах пролунали обґрунтовані підозри у тому, що додатково вилучені тарифами з кишень обивателів кошти можуть бути розкрадені та не підуть на відновлення енергосистеми. І це зовсім не голослівні висловлювання…
Зокрема, там йдеться, що витягнуті підвищенням тарифів додаткові кошти можуть через так званий «механізм гарантованого покупця» (ГарПок) піти на оплату «зеленій енергетиці», яка постачає в енергосистему енергію за різко завищеними цінами, що було нав’язано на користь певних осіб та кіл. Якщо навіть у мирний час це виглядало абсолютно корупційною схемою, що продавлена через лобі, то під час війни це взагалі можна розглядати як мародерство. До речі, ті борги, про які пише І. Маскалевич, можуть мати, зокрема, саме таке походження, тим більше, що про структуру цих боргів широкому загалу не повідомляють, так само як і про реальну собівартість енергії, виробленої на державних АЕС та ГЕС.
Насправді корупція, зловживання та несправедливий розподіл виручки від продажу електроенергії закладені, як би «узаконені» у самому механізмі роботи того «енергоринку», який був нав’язаний країні на користь певних осіб та кіл з 1 липня 2019 року, тобто попередниками нинішньої влади.
Не вдаючись до подробиць, коротко окреслимо суть цієї моделі, про яку ще в липні 2019 року за фактом її впровадження доводилося писати в інтернет-виданні «Фраза» у публікації « Новий ринок електроенергії: все для спекулянтів та бариг? ». В основі роботи цього ринку лежать низькі ціни на енергію державних АЕС та ГЕС, за рахунок яких може досить непогано існувати також зелена енергетика та теплова генерація, левова частка якої належить одному відомому олігарху.
Виникає закономірне питання про те, що проблеми в енергетиці можуть бути викликані не лише низькими тарифами, а й корупційно-злодійською системою розподілу енергії та виручки, яку називають «енергоринком»?
Якщо у мирний час цей «ринок» ще якось працював, то в умовах обвалу економіки військового часу, бомбардувань і руйнувань ця схема перестала працювати зовсім, і її потрібно терміново змінювати, а не «вішати» покриття корупційно-злодійських витрат на споживачів особі населення та бізнесу.
Але так питання не порушується, оскільки це зачіпає шкурні інтереси, як то кажуть, «вузького кола обмежених людей».
Звернімо увагу, що ця постановка не є популізмом. Бо навіть не про те, щоб піднімати або не піднімати тарифи. А про те, щоб розібратися куди, як і кому йдуть кошти, і лише потім говорити про підйом тарифів у воєнний час, коли всі й без того ледве виживають. Адже остаточно обвалити залишки бізнесу та рівня життя громадян, у тому числі тарифами на догоду певних інтересантів – багато розуму не треба, але хто тоді працюватиме, воюватиме, хоч якось наповнюватиме бюджет у цій країні?..
Для проведення аудиту енергоринку в умовах війни було достатньо часу. Але про такий аудит нічого не чути, зате ще з зими, як тільки робота енергосистеми була хоч якось стабілізована після ворожих нальотів, влада, олігархи та їх обслуга почали «з кожної праски» заявляти про необхідність негайно та кардинально підвищувати тарифи.
До питання допомоги західних союзників
Із відновленням енергосистеми тісно пов’язане питання допомоги союзникам України у відновленні зруйнованої енергетики. Допомога ця надавалась у вигляді обладнання та у грошовій формі.
Нещодавно екс-прем’єр Юлія Тимошенко заявила, що, крім матеріалів та обладнання, Захід, конкретно ЄБРР, виділили на ремонт системи 800 млн. євро, що за нинішнім курсом становить близько 30 млрд. гривень, тобто приблизно дві третини від тих 45-46 млрд. гривень , які нібито не потрібні ремонт, про що далі.
Далі починаються спекуляції. Одні кажуть, що цих коштів та ресурсів нібито не вистачає, інші – що їх цілком вистачає.
Щоб припинити ці спекуляції, а заразом з’ясувати, чи немає зловживань у використанні допомоги союзників, давно слід було вчинити так.
Провести аналіз стану енергосистеми, скласти реальний (а не корупційно-злодійський) план відновлювальних робіт та відповідний кошторис витрат, як на будь-якому будівництві. Констатуємо, що такого плану та кошторису немає, а якщо є, то вони тримаються в таємниці, і аж ніяк не через війну, а зовсім з іншою метою.
Після цього слід визначити, чим і яку суму ми вже отримали допомоги, і скільки союзники нам ще можуть виділити. Якщо отриманої суми не вистачатиме для проведення якісних робіт, то на різницю слід законодавчо встановити цільовий збір, а після досягнення необхідної суми стягнення збору слід припинити. І все це під жорстким контролем, інакше знову можуть бути «яйця по 17 гривень».
Корупція, крадіжка та дерибан «Енергоатому». Особлива думка Юлії Тимошенко
Нещодавно, як «грім серед ясного неба», пролунав виступ у соцмережах екс-прем’єра Юлії Тимошенко, який надав нового імпульсу обговоренню питання тарифів і не тільки.
Можна по-різному ставитися до Тимошенко, особливо у світлі підтримки її політсилою цілої низки вельми одіозних рішень у парламенті, але до питання, що обговорюється, це стосунку не має. У той же час, з приводу цього її виступу довелося почути багато єхидних зауважень про те, що вона, мовляв, піариться, і взагалі «нехороша людина». Але водночас Тимошенко озвучила, відверто кажучи, шокуючі речі, розкрила деякі складові тарифу, щодо яких справді виникають обґрунтовані питання, а також висловила досить розумні пропозиції.
Виступ Юлії Тимошенко охочі можуть самостійно подивитися та послухати за наступним посиланням , а далі коротко викладемо суть і зробимо відповідні висновки.
На початку своєї оповіді Тимошенко заявляє про безпідставність підвищення тарифів майже вдвічі у розпал війни, а аргументацію щодо необхідності ремонту та відновлення зруйнованих ворогом енергооб’єктів за рахунок коштів громадян України називає «безглуздо брехливим».
Тимошенко нагадала, що на відновлення енергетичних об’єктів міжнародні партнери надали відповідне обладнання та фінансування, зокрема ЄБРР виділив на це 800 млн євро.
На думку Тимошенко, зараз тарифами, прикриваючись війною, покривають масштабне корупційне розкрадання коштів, які громадяни сплачують за електроенергію.
Якщо досі заяву Тимошенко можна було розцінювати як опозиційний піар у властивому їй стилі, то далі починається найцікавіше…
Тимошенко стверджує, що першою та найголовнішою причиною стала корпоратизація Національної атомної енергогенеруючої компанії (НАЕК) «Енергоатом», яка забезпечує понад половину енергогенерації в Україні.
Катастрофічні події в країні, починаючи з лютого минулого року, призвели до того, що таке архіважливе рішення, як корпоратизація «Енергоатому», просто випало з поля зору, а тому заява Тимошенко змусила стрепенутися та перешерстити інтернет на предмет пошуку відповідної інформації.
Справді, законопроект № 8067 про перетворення НАЕК «Енергоатом» на акціонерне товариство був у розпал війни раптово внесений до Ради 22 вересня 2022 року. Вже 19 жовтня, якраз коли ворог розпочав масовані повітряні удари, законопроект щодо прискореної процедури пройшов перше читання та був прийнятий за основу. І вже 6 лютого 2023 року закон було ухвалено у другому читанні і в цілому, а після усунення якихось «неузгодженостей», він був повернутий за підписом Зеленського 17 березня 2023 року.
Нагадаємо, в цей час громадяни, які нічого не підозрювали, або воювали на фронті, або виживали в тилу, борючись з багатогодинною, інколи тривалою добою відключенням електроенергії. Зазначимо, що до ухвалення цього нормативу НАЕК «Енергоатом» мав форму державного унітарного підприємства.
Дивовижна швидкість, з якою проект пройшов усі стадії перетворення на закон, яскраво свідчить про те, що це було потрібно комусь дуже впливовому.
Сам факт подібних маніпуляцій у такий явно не підходящий час, як війна та ще й така жорстока і з таким агресивним ворогом, Юлія Тимошенко характеризує як прагнення «вирвати атомну енергетику з рук держави».
У подробиці офіційно озвучених цілей та причин зміни організаційно-правової форми з унітарного держпідприємства на акціонерну компанію вдаватися не будемо, але коротко зазначимо, що цілями корпоратизації оголошено покращення управління, прозорість фінансової діяльності та звітності, можливість залучати інвестиції, забезпечити справедливу оцінку активів, збільшити капітал – словом, типовий перелік побитих шаблонів із «букваря для ринкового ідіота».
При цьому наголошується на тому, що корпоратизація компанії не означає її приватизацію, оскільки акції залишаються у власності держави.
Знов-таки, не вдаючись у подробиці, хочеться поставити лише кілька запитань. Про яку капіталізацію та оцінку активів, про які інвестиції можна говорити в країні, проти якої набагато потужніший агресор веде тотальну війну на знищення, внаслідок чого економіка обвалюється, відповідно, знецінюються будь-які активи, і про які інвестиції не може бути мови? Кому взагалі під час бійні, яку вчинив в Україні Путін, могла спасти на думку про корпоратизацію, акціонування та інші маніпуляції з державною атомною генерацією, яка має архіважливе стратегічне значення для країни саме в нинішніх важких умовах, коли від атомної енергетики багато в чому, взагалі залежить виживання країни, причому ці об’єкти перебувають під постійними ворожими ударами?
Недарма однією з найважливіших цілей ворога на початку повномасштабної битви було захоплення якомога більшої кількості атомних станцій, щоб позбавити Україну електроенергії та змусити капітулювати. Зокрема, про це на конкретних прикладах йдеться у нещодавній гучній публікації Віктора Куртєва « Історія однієї зради-9: хто і як здавав наші АЕС ». До речі, серед тих, хто, на думку В.Куртєва, нібито мав намір здати наші АЕС ворогові, і тих, хто педалював корпоратизацію «Енергоатому», фігурують ті самі персонажі, але в тему «зради» зараз вдаватися не будемо, а тим, хто цікавиться просто рекомендуємо почитати вказану публікацію В.Куртєва за наведеним посиланням.
Але повернемося до Юлії Тимошенко, яка наводить приклад, який свідчить про те, що в Україні все робиться «з точністю до навпаки» і явно з корисливою метою.
«Енергоатом» України є п’ятою за величиною атомною енергогенеруючою компанією у світі. Перше місце займає французька компанія Électricité de France (EDF), левову частку генерації якої становлять саме атомні станції. 2020 року мала місце часткова приватизація компанії у вигляді розпродажу акцій. Але вже влітку 2022 року прем’єр Франції Елізабет Борн вийшла до парламенту із пропозицією націоналізувати компанію, тобто повернути під контроль держави контрольний пакет акцій. Як причина такого кроку була названа та обставина, що приватизація надій не виправдала і призвела до необґрунтованого зростання цін на енергію, що особливо негативно позначається під час нинішньої економічної та енергетичної кризи, спричиненої насамперед війною в Україні.
На цьому прикладі Юлія Тимошенко у властивій їй манері робить висновок про те, що на тлі нашої війни навіть у далекій Франції роблять висновки та повертають стратегічну галузь під контроль держави, натомість в Україні, де йде війна, займаються зворотним, підводячи атомну енергетику до дерибану.
Заради справедливості слід зазначити, що тут Юлія Володимирівна дещо перекручує. У Франції держава скуповує акції EDF, але аж ніяк не перетворюють компанію з акціонерної на унітарну. Інша річ, що у воюючій Україні вся ця метушня на тему зміни організаційно-правової форми, коли ворог знищує інфраструктуру, – це взагалі гора дурості та шкурного цинізму.
Тимошенко справедливо каже, що в наших реаліях в акціонерній компанії держава як власник відокремлена від безпосереднього та оперативного впливу різного роду надбудовами на кшталт наглядових рад, правлінь і так далі, що вкрай негативно позначається в критичні моменти, особливо під час війни. Стосується це і цінової політики, і тут Тимошенко проводить таку паралель.
На її думку, саме після перетворення при Порошенка «Нафтогазу» на акціонерну компанію, де держава суттєво втратила вплив, мало місце величезне зростання цін на газ після 2014 року, хоча Україна має власний видобуток газу. Так само, за словами Тимошенко, не встигли зацікавлені кола усунути державу від безпосереднього управління «Енергоатомом», як відразу тарифи піднімають на 83% з перспективою подальшого підвищення чи не до нескінченності, причому саме «Енергоатом» справляє вирішальний вплив на формування потужності. в системі.
Називає Тимошенко та інші корупційні складові тарифів.
Наприклад, оплата 42 копійок за магістральну передачу енергії у системі «Укренерго». Нещодавно, за словами Тимошенко, в «Укренерго» було проведено аудит, у результаті якого було зроблено зауважень на 6 млрд. гривень. На думку Тимошенко, підвищенням тарифів інтересанти прагнуть покрити масштабне розкрадання.
Також через «Укренерго» оплачується надвисока вартість так званої «зеленої енергії», що під час війни та розрухи просто вбивчо. «Зелену енергію», на думку екс-прем’єра, має субсидувати держава, якщо вона в ній зацікавлена, а не інші виробники енергії та споживачі.
Крім того, є ще приватні обленерго, які беруть 1,30 грн за кіловат-годину розподіленої енергії, що щонайменше вчетверо завищено, на думку Тимошенко. Причому 5 обленерго належать російським власникам, які ховаються за кіпрськими офшорами. І це під час війни проти московської агресії! Чому їх досі не повернули державі?
Тимошенко також вказує на незрозумілу «торгову націнку» у розмірі 11 копійок за кіловат-годину.
Підвищення тарифу прикривають війною, але нічого спільного з війною воно не має, на думку Тимошенко, а це є масштабна корупційна схема.
Для виправлення ситуації екс-прем’єрка пропонує:
– повернути “Енергоатом” під повний державний контроль;
– провести фінансовий аудит усієї енергосистеми – «Укренерго», обленерго, генеруючих компаній усіх форм власності;
– скасувати перехресне субсидування «зеленої енергетики»;
– проаналізувати, наскільки ефективно використовується обладнання та фінансування, що надається союзниками для відновлення нашої енергосистеми, а також чітко визначити, скільки необхідно ще коштів, щоб її повністю відновити, а не відмити на цьому гроші;
– відновити модель енергоринку, в рамках якої були узгоджені різні за походженням та ціною види електроенергії на загальний ринок, завдяки чому в Україні протягом багатьох років вдавалося утримувати найнижчу в Європі ціну енергії.
Лише після цього можна повернутися до формування тарифів на електроенергію.
А інакше тарифи зростатимуть нескінченно та необмежено.
