З якими складнощами стикаються українці в Румунії.
У Румунії залишаються понад 110 тисяч українських біженців. Не зважаючи на гостинність місцевих жителів, більшість українців планують повернутися згодом в Україну. Які особливості життя та складнощі адаптації в Румунії, TRAVEL РБК-Україна розповіла киянка Олена Янчук, яка отримала прихисток у цій країні навесні, інформують Економічні Новини.
Для українців виділили готель безкоштовно
Навесні минулого року після спроб знайти прийнятне житло на заході України Олена з двома дітьми і батьками вирушила в Болгарію. Але по дорозі зупинилася у волонтерів у Румунії, де їм запропонували залишитися. Так сім’я поселилася поблизу міста Сібіу.
“Ми не очікували, що в Румунії можуть бути такі мальовничі міста. Це Трансильванія, яка займає приблизно половину площі країни. Там кілька століть жили саксонці, які залишили по собі дуже цікаву архітектуру”, – розповідає українка.
Родину з 5 осіб поселили за місто – за 8 км від Сібіу. На той час готель віддали на заселення українцям, там вже жили близько 30 людей із різних міст.
“Ми побачили, що там дуже мальовнича природа, і ми можемо бути в безпеці, тому вирішили не їхати ще 600 км до Болгарії, а поселитися ближче до України. До нас дуже лагідно і бережливо ставилася господиня готелю. Ми у тиші перевели дух після початку війни”, – ділиться Олена.
Родина залишалася в готелі до кінця літа, діти гуляли околицями, їли черешні, які росли на схилах, та яблука у саду.
“У Румунії багато овець, кіз та корів. Зустрічали також ферми буйволів та яків. Тут для них великий простір для випасу. Значна частина країни – гори та пагорби”, – описує вона природу краю.
Власнику квартири компенсують 50 лей за людину на добу
На початку вересня Олена Янчук із сім’єю переїхала в місто Медіаш на 50 тисяч жителів, бо дізналася, що там є школа для українських дітей.
“Знайшлася достатня кількість вчителів серед біженців, які погодилися викладати, знайшли спонсорську підтримку, щоб школа була безкоштовною. У центрі міста їм виділили приміщення дитячого садка”, – розповіла вона.
Українка знайшла 2-кімнату квартиру за програмою “50 на 20”, коли гроші в кінці місяця повертаються господарю квартири. А 20 лей (приблизно 160 гривень) на особу на добу – на харчування.
“Ціни на продукти харчування приблизно на 20% вищі, ніж в Україні. Але все інше – одяг, канцтовари, квитки на потяги і автобуси – значно дорожче. Особливо це помітно в медицині, в стоматології. Хоча медицина для українців безкоштовна”, – зазначає Олена.
Крім мальовничої природи і цікавої архітектури, її вразило ставлення румунів до українців.
“Вони щедрі, щирі, завжди мають слова підтримки для українців. Тут немає людей, які б підтримували Росію”, – ділиться вона.
Особливості життя в Румунії, до яких складно звикнути
Олена Янчук називає мінуси життя в Румунії та речі, до яких складно адаптуватися.
- Медицина в Румунії більш низького рівня, ніж в Україні.
“Коли ви звертаєтеся до лікаря в Румунії, то найчастіше буде більше поверхневий огляд, ніж звикли в Україні. Найчастіше призначають антибіотик, не роблячи аналізів, щоб перевірити, чи дійсно він необхідний. Якщо звертаєтеся до лікаря і недостатньо володієте англійською мовою, то буде важко порозумітися. Просто візьмете рецепт і підете виконувати призначення”, – зазначає вона.
- Працевлаштуватися без знання румунської мови на кваліфіковану роботу важко.
“Найчастіше біженці з України в Румунії влаштовуються на заводи – з виготовлення деталей до автомобілів, на фабрики з пошиття сумок. Також – прибиральницями, помічниками кухарів і, буває, нянею, якщо сім’я згодна, щоб вона володіла англійською, а не румунською”, – додає вона.
- Транспорт не зручний за графіком, часто взагалі відсутній у напрямку маленьких міст та сіл.
“І набагато дорожчий, ніж в Україні, і незручні стиковки. Ми звикли, що з будь-якого міста до будь-якого села в Україні можна хоча б раз на день дістатися, а тут це проблема. Між великими містами можна доїхати поїздами, які не завжди ходять у зручний час, а між невеличкими містами і селами без власного авто важко. Краще обирати тоді велике місто і в ньому жити”, – звертає увагу наша співвітчизниця.
- В Румунії незвична їжа, до якої довго звикають.
“Румунські перші страви для нас специфічні – кислі. Другі страви усі м’ясні, жирні. Немає в продажу чорного хліба та житнього борошна. Також – оселедця, та й взагалі риба не розповсюджена. Із круп доступні тільки рис та кукурудзяна крупа, немає гречки, ячки, пшона”, – ділиться українка.
- Немає української літератури – наші книжки на вагу золота.
“Ви ніде її не знайдете. Якщо приїхали з дітками, то не вистачає книжок. Якщо замовляти з України, дорога доставка. Всі перевізники, які беруть посилки – це теж дуже дорого, тому книжок не вистачає. Створюємо свої власні невеличкі бібліотеки – хтось привозить книжки з України, всі обмінюються”, – розповідає вона.
- “Румуни – досить необов’язкові люди. Викликати майстра і недочекатись його цілий день – звичайна справа”.
- Можна зустріти ведмедя – наодинці гуляти в лісі небезпечно.
“80% ведмедів Європи живуть у Румунії, тут заборонено їх відстрілювати. Тому гуляти наодинці лісом небезпечно, краще з групою людей і голосно спілкуватися. Бувають випадки, що ведмідь заходить до населеного пункту, тоді на телефони приходять повідомлення з попередженнями не виходити”, – каже Олена.
- Навчання румунською мовою дається дітям важко.
“Дуже мало хто намагається відразу інтегруватися, більшість людей в Румунії “пересиджують” війну і планують повертатися в Україну. Ми не зобов’язані здавати дітей в місцеві школи, і вони не зобов’язані вивчати румунську мову”, – зауважує українка.
А от проблем із бюрократією в Румунії, як в інших країнах Європи, немає, стверджує вона.
“Бюрократія у Румунії якраз відсутня в порівнянні з багатьма європейськими країнами. Отримати захист можна всього за 20 хвилин. Все! Один папірець, який ви носите з собою у паспорті”, – підводить підсумок киянка.
