Вулиці української столицї - Києва, які ще кілька тижнів тому були наповнені нічним життям, зараз оповиті темрявою і тінями через обмеження на використання електроенергії. Відсутність світла викликає відчуття тривоги, але водночас і краси.
З настанням ночі, коли на Київ опускається темрява, ліхтарики на смартфонах починають мерехтіти, як казкові вогники, вказуючи шлях додому. На шиях собак з’являються світлові маячки, торговці квітами вмикають фари, щоб продемонструвати яскраві кольори лілій та троянд, а діти заради безпеки одягають світловідбиваючий одяг. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The New York Times.
Вулиці столиці, залиті нічним світлом лише кілька тижнів тому, зараз оповиті темрявою і тінями після заходу сонця. Це результат віялових відключень електроенергії, які Україна запровадила, щоб запобігти повному колапсу національної енергосистеми після неодноразових російських ракетних обстрілів.
Зазнаючи поразки на полі бою, Президент Росії Володимир Путін активізував свою кампанію з метою зламати рішучість нації, погіршуючи повсякденне життя, завдаючи ударів, спрямованих на виведення з ладу критично важливої інфраструктури, такої як електроенергетика. Це зокрема стосується ракетного удару цього тижня, який вивів з ладу насоси, що подають воду, залишивши більшу частину міста без води майже на цілий день.
Після цієї атаки Україна на цьому тижні запровадила ще більш масштабне обмеження споживання електроенергії по всій країні. У столиці жителям повідомили, що їм доведеться жити без світла 12 годин на добу, при цьому для окремих районів передбачено почергове підключення до електрики.
Коли сонце не світить – навіть якщо його затьмарює сланцево-сіре небо – Київ все ще може почуватися відносно нормально, з переповненими магазинами, зайнятими ресторанами та гучними кафе.
Проте вночі все виглядає зовсім по-іншому.
Нічне місто – це танець темряви і світла, тіні і силуету, часом загрозливий, а в інші моменти – чарівний. І оскільки райони чергують час, коли вони мають електроенергію, переміщення по місту може створити моторошну світлотінь, що складається зі сміливих контрастів між світлом і темрявою. Ці зміни можуть зіграти з оком злий жарт.
У сутінках ліхтарі, які зазвичай освітлюють Андріївський узвіз – древню бруковану вулицю в самому серці Києва, що тягнеться від височіючої на пагорбі Андріївської церкви до старого торгового кварталу вздовж Дніпра, – в суботу були темними.
Торговці, що продавали різноманітний асортимент прикрас, вишиванок, декоративних монет, старих фотоапаратів, а тепер і воєнних пам’яток, поспішали запакувати свій товар до настання темряви. Блимаючі сині проблискові маячки міліцейської машини відбивалися на мокрій і глянцевій дорозі, коли дитина грала на акордеоні під самотнім ліхтарем.
Незнайомці, що проходять вулицею, іноді можуть викликати настороженість у тіні, але музика може прикрасити цю сцену. По всій столиці ранніми вечорами музиканти грають на гітарах при світлі ліхтаря або на фортепіано при світлі ліхтаря в провулках і на розі вулиць, співаючи український гімн або західні поп-балади.
Прогулюючись вулицями столиці, можна пригадати вірш Емілі Дікінсон про людську стійкість: “Ми звикаємо до темряви”.
Хто смів – той відразу ж вперед, Рвонеться навмання – і в дерево вдарить чолом, – писала поетеса. “Але – поступово – погляд, освоюється у темноті, І життя – зменшивши крок – майже як видюща бреде, Крізь розріджений морок”.
Тим не менш, темрява може приховувати в собі небезпеку. За даними поліції, кількість автомобільних аварій зросла на 25 відсотків. Влада попросила батьків одягати своїх дітей у світловідбиваючий одяг, а президент Володимир Зеленський закликав водіїв на цьому тижні бути особливо обережними вночі.
Українська влада має вагомі підстави для того, щоб обмежити використання електроенергії. Колапс української електромережі може вивести з ладу каналізаційні системи. Перестануть працювати паливні насоси на автозаправних станціях. Вимкнуться світлофори і зупиниться метрополітен.
У будинках зіпсуються продукти в холодильниках і не буде тепла, щоб захиститися від зимових холодів. Перестануть функціонувати мережі зв’язку, а лікарні не зможуть приймати хворих і поранених.
Це майже середньовічний стан речей для сотень тисяч цивільних осіб, які все ще живуть у містах і селищах вздовж величезної, 1000-мильної лінії фронту, а також для тих, хто опинився у пастці в місцях, зруйнованих, а тепер окупованих російськими військами.
Як і протягом усієї війни, українці поступово адаптуються.
28-річна Олександра Єфименко розповіла, що у неї завжди був поганий зір, особливо вночі. Коли в її будинку вимкнули світло, вона розповіла: “Я почала наступати на своїх котів і вдарятися об меблі”. Тому вона звернулася до окуліста і придбала коригуючі лінзи.
“Бачити – це найкраще, що може бути”, – сказала вона. “Так само, як і жити без Росії”.
Інші відзначали, що у темряві зірки здаються яскравішими, а місяць – блискучішим.
36-річна Анна Пантюхова сповнена рішучості продовжувати робити те, що робить її та її сім’ю щасливими. Коли вона вийшла на велотрек, її попередили, що світло вимикатимуть раніше.
“Мої сини швидко адаптувалися, але мені було важче”, – сказала вона про їзду на велосипеді. “Єдине, що я могла бачити – це білі лінії на дорозі. Відтоді ми тренуємося з фарами”.
“Але ми не скаржимося, – продовжила вона. “Ми вдячні, що живемо у відносно безпечному місті і можемо займатися своїми звичними справами”.
Тим не менш, темрява змінила настрій у столиці.
У перші місяці війни Київ фактично перетворився на бункер, оскільки російські снаряди щодня гриміли на околицях міста. Багато людей тікали, коли російські війська наступали на місто. Потім росіян вигнали з Київської області та інших північних міст. Десятки тисяч людей повернулися.
Влітку, коли російські війська були відкинуті далеко від міста, з’явилося відчуття безпеки. Але після трьох поспіль понеділків цього місяця, коли Київ та інші міста по всій країні зазнали масованих повітряних атак – і зараз над столицею нависла тінь – настрій знову змінився.
У понеділок ввечері, після хвилі російських ударів, які поставили під загрозу водопостачання, відчуття в Києві було напруженим і якимось незвичним. У сяйві місяця виднілися контури людей, які напружено несли ємності з водою, наповнені з колодязів, – це було щось незвичне і тривожне.
“Звичайно, мені зараз трохи страшно, – сказала 21-річна Дар’я, спостерігаючи, як люди наповнюють пляшки з водою в темному парку в понеділок увечері. “Тому що зараз тільки жовтень, а я думаю про всі наступні місяці. І буде все холодніше і холодніше”.
Проклинаючи Росію, вона сказала, що не планує виїжджати.
Але 39-річна Ольга Мінчик сказала, що темрява може викликати прекрасні моменти, як, наприклад, коли вона вигулює свого собаку, ошийник якої підсвічується світлодіодними ліхтариками.
“Я вигулюю свого собаку з ліхтариком, а коли ми зустрічаємося з іншими собачниками, то запалюємо ліхтарики на деревах”, – сказала вона. “Це виглядає дуже атмосферно – ніби у нас вечірка”.
