По всій столиці Росії помітно поменшало чоловіків у ресторанах, магазинах і на світських раутах. Багатьох призвали воювати в Україні. Інші втекли, щоб уникнути призову.
У перукарні “Чоп-Чоп” в центрі Москви завжди було багато відвідувачів, але на минулих вихідних з чотирьох стільців був зайнятий лише один. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The New York Times.
“Зазвичай ми були б повні зараз, але близько половини наших клієнтів пішли”, – сказала менеджер, жінка на ім’я Оля. Багато клієнтів – разом з половиною перукарів – втекли з Росії, щоб уникнути кампанії Президента Росії Путіна з мобілізації сотень тисяч чоловіків для участі у загарбницькій війні проти України.
Багато чоловіків не виходять на вулицю через страх отримати повістку. За словами Олі, коли вона прийшла на роботу минулої п’ятниці, вона стала свідком того, як представники влади перевіряли документи на кожному з чотирьох виходів зі станції метро.
Її хлопець, який працював перукарем у салоні, також втік, і розлука дається взнаки.
“Кожен день важко”, – зізналася Оля, яка, як і інші співрозмовниці, не захотіла називати своє прізвище, побоюючись розправи. “Мені важко зрозуміти, що робити. Ми завжди все планували вдвох”.
Але вона не одна така. Хоча в місті з 12-мільйонним населенням все ще багато чоловіків, у масштабах столиці їхня присутність помітно зменшилася – в ресторанах, у хіпстерському середовищі та на соціальних заходах, таких як звані прийоми та вечірки. Особливо це стосується міської інтелігенції, яка часто має пристойний дохід і паспорти для виїзду за кордон.
Деякі чоловіки, яких обурило вторгнення в Україну, виїхали, коли почалася війна; інші, які виступають проти Кремля в цілому, втекли, побоюючись ув’язнення або репресій. Більшість чоловіків виїхали побоючись, що Росія може закрити кордони, якщо пан Путін оголосить воєнний стан, або були призвані до армії.
Ніхто точно не знає, скільки чоловіків виїхало з того часу, як Путін оголосив те, що він назвав “частковою мобілізацією”. Але сотні тисяч чоловіків зникли. У п’ятницю пан Путін заявив, що вже мобілізовано щонайменше 220 000.
Щонайменше 200 000 чоловіків виїхали до сусіднього Казахстану, куди росіяни можуть в’їжджати без закордонного паспорта, за даними тамтешньої влади. Десятки тисяч інших втекли до Грузії, Вірменії, Азербайджану, Ізраїлю, Аргентини і Західної Європи.
“Я відчуваю, що ми тепер країна жінок”, – сказала 33-річна фотограф Станіслава на нещодавній вечірці з нагоди дня народження, на якій були присутні переважно жінки. “Я шукала друзів-чоловіків, які допомогли б мені перевезти меблі, і зрозуміла, що майже всі вони виїхали”.
Багато заміжніх жінок залишилися в Москві, коли їхні чоловіки втекли, або після отримання повістки, або ще до того, як вона прийшла.
“Ми з подругами зустрічаємося за вином, розмовляємо і підтримуємо один одного, щоб відчути, що ми не одні”, – сказала Ліза, чоловік якої, юрист великої міжнародної компанії, отримав повістку за кілька днів до того, як Путін оголосив про мобілізацію. Він звільнився з роботи і втік до однієї із західноєвропейських країн, але 43-річна Ліза залишилася, оскільки їхня донька навчається в школі, а всі її бабусі і дідусі перебувають у Росії.
Жінки, чиї чоловіки були мобілізовані, також страждають від самотності – але її затьмарює страх, що чоловік може не повернутися живим.
Минулого тижня у воєнкоматі на північному заході Москви зібралися дружини, матері і діти, щоб попрощатися з коханими, яких відправляють на війну.
“Ці чоловіки – як іграшки в руках дітей”, – сказала 27-річна Катерина, чий чоловік, 25-річний Володимир, був всередині, отримуючи свій пайок, і за мить був відправлений до тренувального табору за межами Москви. “Вони просто гарматне м’ясо”. Вона шкодує, що він не уникнув повістки, заявивши, що для нього було б краще посидіти кілька років у в’язниці, ніж повернутися додому мертвим.
Якщо москвичі могли насолоджуватися мажорним літом, коли здавалося, що після вторгнення в Україну нічого кардинально не змінилося, то з настанням осені ситуація кардинально змінилася і наслідки війни, в тому числі санкції, стають більш очевидними.
У понеділок мер Москви оголосив, що мобілізація в столиці офіційно закінчилася. Але багато підприємств вже відчули спад. За два тижні після призову кількість замовлень в московських ресторанах із середнім чеком понад 1500 рублів – близько 25 доларів – скоротилася на 29 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Сбербанк, найбільший російський кредитор, закрив 529 відділень тільки у вересні, за даними газети “Комерсант”.
Багато вітрин магазинів у центрі міста пустують, а на вікнах висять таблички “ЗДАЮ”. Навіть офіс флагмана російських авіаперевезень – компанії “Аерофлот” – закрив свій офіс на фешенебельній вулиці Петрівці. Неподалік нарешті заклеїли вітрини магазинів, де західні дизайнери впродовж літа продовжували змінювати свої манекени.
“Це нагадує мені Афіни 2008 року”, – сказав Олексій Єрмілов, засновник Chop-Chop, порівнюючи Москву зі столицею Греції під час світової фінансової кризи.
Пан Єрмілов розповів, що з 70 барбершопів його франшизи найбільше відчувають відсутність чоловіків у Москві та Санкт-Петербурзі.
“Ми спостерігаємо масову хвилю відтоку населення більше в Москві та Санкт-Петербурзі, ніж в інших містах, частково тому, що тут більше людей мають можливість виїхати”, – сказав пан Єрмілов.
Місцеві ЗМІ повідомляють, що відвідуваність одного з найбільших стрип-клубів у Москві впала на 60%, а охоронців також стало менше, оскільки вони або були мобілізовані, або втекли.
Тим часом у країнах, куди втекли російські чоловіки, значно зросло завантаження додатків для знайомств. У Вірменії кількість нових реєстрацій в одному додатку для знайомств, Mamba, збільшилася на 135 відсотків, повідомив представник компанії в інтерв’ю РБК, російському фінансовому виданню. У Грузії і Туреччині показник нових завантажень перевищив 110 відсотків, а в Казахстані він зріс на 32 відсотки.
“Всі найрозумніші хлопці виїхали”, – сказала 36-річна Тетяна, яка працює в сфері продажу технологій, спостерігаючи за грою в більярд з подругами в жіночому соціальному клубі в модному провулку Столешникова. “Коло знайомств скоротилося щонайменше на 50 відсотків”.
Влітку провулок був повний молодих росіян, які розважалися. Але в недавній суботній вечір він був практично безлюдний.
Тетяна сказала, що багато її клієнтів виїхали, але вона сама залишилася. Її робота не передбачає віддаленої роботи, і вона каже, що не хоче піддавати свою велику собаку стресу під час перельоту в літаку.
Але інші москвичі все ж планують виїхати. Інша членкиня жіночого клубу, 21-річна Аліса, сказала, що вона щойно закінчила навчання і хоче накопичити достатньо грошей, щоб виїхати з Росії після того, як її подруги закінчать навчання, щоб вони могли разом зняти житло за кордоном.
“Я не бачу ніякого майбутнього тут, в Росії, принаймні, поки Путін при владі”, – сказала вона.
Для тих чоловіків, які залишилися, пересування містом стало справжнім кошмаром.
“Я намагаюся всюди їздити на машині, тому що повістки можуть роздавати на вулиці і біля метро”, – сказав Олександр Перепьолкін, директор з маркетингу і редактор видання про моду і культуру “Blueprint”.
Пан Перепьолкін залишився в Росії, тому що відчував відповідальність перед своїми більш ніж 100 співробітниками та необхідність продовжувати роботу компанії. Але зараз його офіс нагадує йому про перші місяці пандемії коронавірусу через зниклих безвісти людей. Він та його бізнес-партнери не знають, що робити.
“Маркетинг – це той вид бізнесу, яким ви займаєтеся в звичайному житті”, але не у воєнний час, – сказав він в фешенебельному кафе і коворкінгу. Кафе було майже повністю заповнене жінками, в тому числі групою, яка святкувала день народження з майстер-класом з аранжування квітів.
Засновник перукарні “Чоп-Чоп” пан Єрмілов розповів щось подібне. Наприкінці вересня він виїхав до Ізраїлю, і тепер планує відкрити бізнес, який би не мав фізичної присутності в його рідній країні і був би “менш вразливим до географічних ризиків”.
Усередині Росії керівники барбершопів говорили про можливе розширення послуг, розрахованих на жіночу аудиторію.
“Ми говоримо про переорієнтацію бізнесу, – розповіла менеджер Оля. “Але зараз щось планувати на перспективу, коли йде війна, просто неможливо”.
