В Україні на передовій йде боротьба за порятунок недоношених дітей.
Коридорами перинатального центру Покровська лунає голосний плач крихітної Вероніки. Народжена передчасно майже на два місяці з вагою 1,5 кілограма дитина отримує кисень через носову трубку, а ультрафіолетові лампи в інкубаторі лікують її жовтяницю. Лікарка Тетяна Мирошниченко дбайливо з’єднує трубочки, які дозволяють Вероніці харчуватися. Про це інформують Економічні Новини з посиланням на Associated Press.
На Донетчині до вторгнення Росії в Україну приміщення для догляду за недоношеними дітьми були у трьох лікарнях. Зараз залишився лише один пологовий будинок у місті Покровськ. Лікарка Тетяна Мирошниченко є єдиним неонатологом, яка залишилася. Вона зараз живе в лікарні. Її 3-річний син живе як з нею у лікарні, так і з батьком, шахтарем, удома.
Лікарка пояснює, чому не може покинути лікарню: навіть коли лунають сирени повітряної тривоги, немовлят у надземній інкубаційній палаті лікарні неможливо від’єднати від рятувальних апаратів. «Якщо я понесу Вероніку до притулку, це займе п’ять хвилин. Але для неї ці п’ять хвилин можуть бути критичними», – каже Мирошниченко.
Працівники лікарні розповідають, що цього року частка пологів, які відбулися передчасно або з ускладненнями, порівняно з попередніми разами подвоїлася. Це сталося через стрес і погіршення рівня життя. У пологових відділеннях лікарні не можна говорити про війну. «Все, що відбувається поза цією будівлею, звичайно, нас стосується, але ми про це не говоримо», – сказала Мирошниченко.
За даними гуманітарних агенцій ООН, понад 12 мільйонів людей в Україні покинули свої домівки через війну. Близько половини стали вимушенинмим переселенцями в межах України, а інші переїхали до європейських країн.
Переносити пологовий будинок із Покровська не можна. «Якби лікарню перенесли, пацієнти все одно мусили б залишитися тут. Пологи – це не те, що можна зупинити або перенести», — сказав головний лікар Іван Циганок, який продовжував працювати навіть під обстрілами.
Найближчий існуючий пологовий заклад знаходиться в сусідній з Україною Дніпропетровській області, за 3,5 години їзди. Подорож вважається надто ризикованою для жінок на пізніх термінах вагітності. «Ці діти, яких ми народжуємо, будуть майбутнім України. Я думаю, що їх життя буде відрізнятися від нашого. Вони житимуть поза війною», – каже Циганок.
