З погляду загарбника, зараз потрібно щось змінювати, інакше Росія може зазнати нищівної та принизливої військової поразки з серйозними наслідками всередині самої федерації
Про це пише у своїй колонці для видання НВ британський економіст, ексепрт з питань України Тімоті Еш.
А ось вам і рецепт військових успіхів України: люди борються на своїй землі, чудово знають свою місцевість і тому дають противнику пекельну відсіч, якої той не очікував. Причому борються всі — від мерів міст до пересічних громадян.
За останні кілька днів українці перехопили ініціативу, а російські війська вже кілька тижнів сидять в окопах і, схоже, нікуди не просунулися.
З погляду загарбника зараз потрібно щось змінювати, інакше Росія може зазнати нищівної та принизливої військової поразки з серйозними наслідками всередині самої федерації.
Росія має мало додаткових резервів для розгортання. Цієї ночі з’явилися повідомлення з Білорусі про серію вибухів, які, на думку декого, могли бути інсинуацією, покликаною спровокувати Лукашенка відправити своїх військових до України на бійню. Але якщо російські війська не бажали воювати в Україні, я сумніваюся, що у білоруських мотивації більше. А їхній розгром в Україні зробить Лукашенка жорстоко вразливим перед можливим переворотом усередині Білорусі. Навіщо йому так ризикувати? Думаю, він цього не робитиме.
Схоже, що у цій війні Росії проти України настав переломний момент. Путін має або схилитися до мирної угоди (навіть «злита» російська версія попереднього мирного плану з 15 пунктів не має великих перемог для країни агресора, враховуючи її нинішні витрати), або Путін повинен піти на посилення ескалації.
Ключовою проблемною військовою точкою зараз, мабуть, є постачання західної зброї до України, оскільки навіть прості Джавеліни, ПЗРК, Стінгери тощо виявилися в руках українських бійців високоефективними. Путін зрозумів це і вже кілька разів застерігав Захід проти постачання озброєння Україні. Він навіть підкріпив своє застереження ракетними ударами в Яворівський полігон, розташований неподалік польського кордону. Вчора президент США Джо Байден дав Путіну «відповідь», оголосивши постачання Україні військової допомоги на $800 млн. Іншими словами, Байден сказав Путіну — «та пішов ти…», ти розпочав цю війну, нас на понт не візьмеш, тобі залишилося лише просити миру, причому на українських умовах.
Справді, українська сторона стає дедалі впевненішою і не горить бажанням швидко погоджуватися на будь-які мирні умови. Навіть нейтралітет зараз для України — не даність.
Отже, у Путіна зараз є два варіанти: або просити миру практично на будь-яких умовах, або посилювати військову агресію. І Путін виглядав дуже розлюченим на вчорашній нараді «про заходи соціально-економічної підтримки регіонів Росії». Він ще може піти на варіант військової ескалації. Залишається тільки гадати, які її межі, пам’ятаючи про те, як він чинив у Сирії.
Тепер давайте згадаємо про ту горезвісну статтю, опубліковану влітку 2021 року, Про історичну єдність росіян та українців. Цю статтю роздали кожному військовослужбовцю російських збройних сил. Це — виправдання війни, що дає військам привід (нічим не виправданий) для вторгнення. Я ніколи не вважав, що ця війна пов’язана з потенційним членством України в НАТО, загрозами безпеці НАТО для Росії чи навіть Кримом та Донбасом. Ця війна, якщо вчитуватися у вищезгадану статтю, пов’язана з його бажанням зупинити західну орієнтацію України — не лише у плані безпеки, а й з погляду способу життя, системи правління, західного мислення, життєвої філософії/управління/суспільства. У Путіна немає поваги до українців як до народу, і до їхнього права на свою державу. І навіть якщо Путін досягне угоди про невступ України до НАТО, нейтральний статус і навіть деяке визнання де-факто Криму та «ДНР/ЛНР», він абсолютно втратить решту України — і не зможе досягти цілей, викладених у своїй статті.
Путін, веденням цієї війни, забезпечить собі набагато гірше становище щодо своїх цілей та вихідної точки. Українці будуть сповнені рішучості прискорити свій рух на Захід, вони ще більше прагнутимуть захищатися від майбутньої російської агресії, і ніколи не забудуть нинішню. Ніколи. Дороги назад до путінської Росії немає.
Росія залишиться державою-ізгоєм, як Північна Корея.
Якщо зараз буде підписано мирну угоду, то вона означатиме перемогу України та нищівну поразку Росії. Подивимося, чи зможе Путін продати це всередині країни — пропагандистська машина та репресії, напевно, з часом зроблять свою справу. Але тягар катастрофічного рішення напасти на Україну тиснутиме на Путіна. Вважаю, що росіяни дійдуть правильних кінцевих висновків, і Путін, зрештою, буде притягнутий до відповідальності. Сподіватимемося, що це рано чи пізно станеться. І краще якщо рано.
