На тлі глобальної епідемії коронавіруса і супутньої економічної кризи дещо відійшла на другий план інша, не менш важлива проблема у вигляді катастрофічного падіння цін на нафту. Остання інформація про те, що Саудівська Аравія, Росія і США готові в рамках ОПЕК+ все ж таки знизити добовий видобуток нафти на 10 млн барелів хоч і призвела до деякого підвищення цін, перш за все на ф'ючерси, але кардинально це проблему не вирішує, оскільки світ зараз потопає у величезній кількості нафти.
Ціна на нафту є одним з найважливіших глобальних фінансово-економічних показників, а її величезне падіння не тільки свідчить про економічний занепад, але й саме здатне провокувати економічні кризи.
З чого все почалося
Нинішнє безпрецедентне падіння цін на нафту має, висловлюючись модною нині медичною мовою, складну етіологію. Ще на початку року ціни перебували на фантастично високих відмітках – 50-60 доларів за барель, хоча це здається копійками в порівнянні з тим історичним періодом, коли вартість «бочки» нафти доходила майже до 144 «баксів».
І все ж ознаки прогресуючого гальмування глобальної економіки спостерігалися вже в 2019 році, задовго до пандемії і саудівсько-московських нафтових розборок, що надавало понижуючий вплив на нафтові ціни. Розпочата в грудні в Китаї епідемія коронавіруса вже з початку цього року привела до різкого гальмування і просідання китайської економіки, що неминуче потягнуло вниз глобальну економіку і ціни на нафту. Економічна ситуація погіршувалася, а ціни на нафту падали в міру того, як вірус перекочував до Європи і в Італії почався «пандемічний армагеддон», тобто до кінця лютого і на початку березня …
А далі сталася дурість, що виникає з жадібності і амбіцій. 6 березня Росія вийшла з переговорів у форматі ОПЕК +, відмовившись з метою підвищення ціни йти на скорочення добового видобутку нафти на 1,5 млн барелів, на яких наполягала Саудівська Аравія. За існуючою версією, таке рішення Москва прийняла з подачі глави «Роснєфті» Ігоря Сєчіна, який порахував, що російська нафта і Росія взагалі мають достатній запас міцності, щоб пережити низькі ціни на нафту на світовому ринку, а тому треба “демпінгануть”, щоб витіснити з ринку ряд конкурентів, перш за все американців з їх сланцевою нафтою, що має високу собівартість. Про те, що в Америці крім сланцевої існує ще звичайна традиційна нафта в Мексиканській затоці і в Техасі, в Москві вирішили не згадувати.
У відповідь, як свідчить легенда, саудівці дуже розсердилися на московитів. Тому вирішили в Саудівському королівстві у відповідь “демпінгануть” так, щоб Московському царству мало не здалося. За даними російського нафтового експерта Михайла Крутіхіна, саудити різко підняли добовий видобуток з 9 до 13 млн барелів, в результаті чого ціни на нафту в світі обвалилися нижче 20 доларів, наблизившись до позначки 10 доларів за барель.
Ситуація загострилася ще тією обставиною, що до початку цих нафтових розборок в світі були в наявності безпрецедентні запаси нафти і нафтопродуктів в резервах різних країн, перш за все США, Китаю і Індії, що є найбільшими споживачами нафти і нафтопродуктів.
Подібні рухи тіла в той час, коли весь світ почав занурення в давно очікувану економічну кризу, різко прискорену пандемією і загальним карантином, повторимо, є злочинною дурістю. Ці дії ще сильніше підстьобнули не тільки обвальне падіння цін на нафту, а й посилили глобальні фінансово-економічні проблеми.
Дійшло до абсолютно фантастичних цифр. Наприклад, 2 квітня з’явилася заява прем’єра Білорусі Сергія Румаса про те, що білоруська державна нафтопереробна компанія «Белнєфтехім» домовляється з російськими нафтовими компаніями про закупівлю в квітні 2 млн тонн нафти за ціною 4 (!) долара за барель .
Характерно, що 1 квітня «паперова нафта», тобто нафтові ф’ючерси на травень-червень торгувалися в діапазоні 20,5-25,3 доларів за барель для нафти марки Brent. Ціна російської нафти Urals в Північно-Західній Європі 1 квітня впала до 10,54 долара за барель, що стало мінімальнім значенням з березня 1999 року, тобто за 21 рік.
За словами експерта Михайла Крутіхіна, одна велика китайська нафтова компанія при закупівлі великої партії нафти вже в умовах тендеру позначила, що «Роснєфті» турбуватися не варто.
Помилка «корєша»
Автором нинішніх російських проблем, викликаних катастрофічним падінням цін на нафту, називають Ігоря Сечіна, давнього соратника Путіна, що входить в найближче коло глави Кремля. Саме тому, мабуть, «корєш» Путіна, філолог за освітою, знавець португальської мови, а також спецслужбіст по життю Сечин був призначений керувати російським нафтовим монстром «Роснєфть».
Рішення Росії припинити співпрацю з ОПЕК , що і призвело до обвалу цін, було прийнято багато в чому під впливом глави «Роснєфті» Сєчіна. Аргументи Сєчіна зводилися до того, що короткочасне падіння цін призведе до банкрутства американського нафтовидобутку, а російська нафта є більш конкурентоспроможною через низьку собівартість видобутку. Але наразі, росіяни, в боротьбы за ринок нафти переоцінили свої можливості та сильно прорахувалися.
На думку російського експерта Михайла Крутіхіна , розрахунки і аргументи Сєчіна є помилковими.
Сєчин стверджував, що у «Роснєфті» собівартість видобутку нафти становить трохи більше 3 доларів, а у інших російських виробників – близько 5 доларів за барель. Але Крутіхін відзначає, що ці цифри є лише витратами з викачування нафти з уже побудованої і функціонуючої свердловини, але не враховують витрати на розвідку та оцінку запасів, капітальне будівництво на промислі, адміністративні та маркетингові витрати, транспортування, а також на податки, тощо.
Крутіхін цілком обгрунтовано вважає, що за основу слід брати повну собівартість нафти на умовах поставки FOB – free on board – танкера в порту.
Експерт наводить дані досліджень компанії IHS Markit на замовлення найбільшого саудівського виробника нафти Saudi Aramco щодо собівартості нафти різних світових виробників з урахуванням всіх витрат, включно з податками, на умовах FOB танкера в порту. Згідно з цими даними, у саудитів вона становить в середньому 17 доларів за барель. Це теж немало, але зна деяких старих свердловинах в Аравії, капіталовкладення в які вже окупилися, собівартість може опускатися навіть до 10 доларів за «бочку».
Зазначена маркетингова компанія оцінила собівартість російської нафти в середньому 42 долара за барель.
Експерт Михайло Крутіхін звертає увагу на те, що ця цифра не суперечить заявам деяких російських чиновників. Так, заступник міністра енергетики Росії Павло Сорокін дає наступну розкладку собівартості:«в середньому в Росії операційні витрати – це $3-10 на бар., ще $5-10 – капітальні витрати, транспорт – $5. Разом $25 за барель – наша собівартість. При девальвації рубля собівартість теж знижується. Все інше – податки». На думку Сорокіна, податками можна регулювати вартість нафти, але виходить, що не нижче рівня в 25 доларів.
Звертаємо увагу на такий важливий параметр цінового регулювання, як курс рубля. Очевидно, різкий обвал рубля нічого гарного Росії не принесе, але контрольована девальвація в разі необхідності може істотно підвищити прибутковість нафтової галузі, в чому полягає перевага «м’якої валюти», якою і є фактично рубль.
Експерт Михайло Крутіхін наводить слова віце-президента російської нафтової компанії «Лукойл» Леоніда Федуна про те, що ціна 25 доларів за барель є катастрофічно низькою і навіть 35 доларів – це низька ціна, яка веде до падіння видобутку.
Словом, розрахунки Сєчіна на казково низьку собівартість російської нафти виявилися, м’яко кажучи, не дуже виправданими. Але це виявилося лише частиною проблеми …
Другою і не менш серйозною частиною став надлишок видобутку і запасів нафти в світі. Ситуація загострюється спадом попиту, який викликаний як пандемією, так і тенденціями до спільного економічного спаду з перспективою стагнації і можливої рецесії в рамках так званого «циклу Миколи Кондратьєва». Повторимо, що на тлі цих загальних негативних тенденцій російсько-саудівські нафтові ігрища виглядають неадекватно.
За даними норвезької компанії Rystad Energy , в 2019 році попит на нафту в світі перевищував 100 млн барелів на добу, в лютому 2020 року попит на нафту і нафтопродукти в Азії скоротився на 7 млн барелів на добу, а в квітні очікується спад на 10-11 млн барелів на добу. Щоправда, висловлюються боязкі прогнози про пожвавлення попиту до кінця року, але поки незрозуміло, чим, як і коли закінчиться пандемія, а також наскільки проявляться під кінець року загальні кризові тенденції, іманентні глобальній капіталістичній системі.
Що ж стосується пропозиції і запасів нафти, то експерти наводять такі дані. За оцінками компанії Rystad Energy, в квітні на ринок надійде на 1,76-2,75 млн барелів на добу більше, ніж в березні, а в травні пропозиція може вирости на 3,55 барелів на добу.
З запасами нафти справи йдуть ще гірше або краще, в залежності від того, як дивитися. За даними Rystad Energy, зараз запаси нафти в світі становлять близько 7,2 млрд барелів, включно з 1,4 млрд барелів, що знаходяться в морі і на рейдах портів в танкерах, які часто не можуть вивантажитися.
В результаті, сховища зараз заповнені приблизно на 76%. За даними Reuters , при нинішніх темпах надходження надлишкової нафти на ринок в розмірі 6 млн барелів потужності сховищ будуть заповнені за кілька місяців раніше кінця року.
Криза на «бензоколонках» і не тільки
Падіння цін на нафту в кінці березня – початку квітня нижче 20 доларів за барель викликало серйозну кризу в цілому ряді країн, які сильно залежать від експорту видобутої в них нафти. У зв’язку з чим вони отримали прізвисько «бензоколонок».
Заговорили навіть про можливість повернення до рівня 1998 року, коли ціни на нафту марки Brent впали до 10 доларів. При таких розкладах ціна на російську нафту Urals могла зовсім «сісти» до 5 і навіть менше доларів, не покриваючи навіть витрат на підйом нафти зі старих, що вже окупили капіталовкладення, свердловин. Травневі ф’ючерси на американську нафту стандарту WTI також скотилися майже до 20 доларів. Але найгірше те, що навіть за копійчаною ціною нафта перестала кому-небудь бути потрібною через перенасиченість ринку і заповнення сховищ.
Цілий ряд держав-членів ОПЕК зіткнувся з необхідністю різко знижувати витрати, оскільки в 2020 році в них прогнозується падіння доходів від нафти на 50-60%. Це стосується Іраку, Ірану, Алжиру, Лівії, Анголи, Венесуели. Очевидно, що це може призвести до вкрай тяжких соціальних наслідків. Падіння нафти вдарить і вже сильно б’є по всім нафтовидобувним країнам, включно з США, про що нижче. Але саме названа вище «слабка шістка» країн ОПЕК, на думку західних аналітиків, буде найбільш постраждалою.
У відносинах між країнами також намітилася викликана падінням нафтових цін напруженість. Це добре видно на прикладі Іраку, який розривають внутрішні конфлікти. Конкурувати з Саудівською Аравією, різко піднявши видобуток для компенсації втрат, Ірак не може. Якщо Росія може деякий час виживати при ціні 25 доларів за барель, то Іраку, за оцінками західних експертів, потрібна ціна вдвічі вища, щоб покрити держвидатки. У зв’язку з цим в Іраку наростає ворожість по відношенню до Саудівської Аравії, що неухильно нарощує обсяги видобутку, гойдаючи ціни. Суто економічні суперечності між країнами за частку на нафтовому ринку накладаються на традиційне протистояння по лінії суннізм-шиїзм, що підігрівається шиїтським Іраном, що також страждає від падіння цін на нафту. Це до питання про геополітичні, регіональні і соціальні наслідки цінових ігрищ, особливо коли мова йде про вибухонебезпечний близькосхідний регіон.
Не менш, навіть більш вибухонебезпечна ситуація склалася в Алжирі. За даними західних аналітиків, у цій північноафриканській країні, де багаторічна військова диктатура ледь стримує ісламський тероризм, необхідна ціна на нафту не менше 90 доларів, щоб покривати величезні витрати, в тому числі на силові структури. Падіння рівня життя через зниження цін на нафту в 2019 році вже призвело до масових протестів і відставки президента Абделя Азіза Бутефліки, який правив 20 років в країні. Зараз уряд Алжиру оголосив про скорочення бюджетних витрат на 30%, що загрожує непередбачуваними наслідками, ескалацією мусульманського екстремізму і його розповзанню по Близькому Сходу і за його межі.
Наростають проблеми в Нігерії, що є найбільшим виробником нафти в Африці. На думку рейтингового агентства Fitch, щоб збалансувати бюджет, Нігерії потрібна ціна нафти $57 за барель. І це при тому, що видобуток в Нігерії ведуть, в тому числі, і західні компанії, зокрема Shell – це до питання про «ефективності» західного бізнесу … Міністерство фінансів Нігерії вже оголосило, що шукає можливості скоротити закладений в бюджет рекордний рівень витрат в розмірі 34,6 млрд доларів.
Нагадаємо, що ситуація в Нігерії і без того вкрай нестабільна, тут процвітають тероризм і захоплення заручників, визрівають величезні соціальні виразки.
Несолодко доводиться Венесуелі і Ірану, які знаходяться під американськими санкціями. Венесуела втратила, по ряду оцінок, до половини своїх обсягів видобутку. Ці країни вже звернулися в МВФ по допомогу у розмірі по 5 млрд доларів «на брата».
У Росії критика Сєчіна і вищого керівництва країни аж до Путіна зазвучала відразу після того, як стало відомо про вихід Москви з переговорів у форматі ОПЕК+. Причому критика ця лунала навіть з боку лояльних до влади персонажів і видань. Залежність Росії від нафти є, як відомо, дуже сильною, але не настільки критичною, на відміну від тієї ж Саудівської Аравії, не кажучи вже про країни Африки і Близького Сходу. Найбільшою проблемою стало питання про те, куди складувати надлишкову нафту. Щоправда, на відміну від Ер-Ріяду, в Москві не стали різко піднімати видобуток нафти, а вирішили трохи почекати, і це очікування справдилося, хоча проблему не вирішило, про що далі.
З нафтовою кризою збіглося за часом заява про вихід «Роснєфті» з Венесуели, хоча тут причиною стали не стільки низькі ціни на нафту, скільки американські санкції проти тих, хто працює з режимом Мадуро.
За оцінками агентства Reuters, «Роснєфть» вклала в нафтогазову галузь Венесуели близько 9 млрд доларів. У січні 2019 року США ввели санкції проти державної нафтогазової компанії Венесуели PDVSA, яка забезпечує наповнення значної частини бюджету Венесуели. «Роснєфть» продовжила роботу з PDVSA, але вже в нинішньому році Штати ввели санкції проти двох швейцарських дочірніх фірм «Роснєфті», що торгували венесуельською нафтою.
Нарешті, в «Роснєфті» заявили, що, будучи публічною компанією, що дбає про інтереси своїх акціонерів, компанія виходить з бізнесу в «Венесуелі», а свої активи продає повністю державній компанії. Пізніше з’явилася інформація, що мова йде про «Роснєфтєгаз», 100% акцій якого належать «Росимуществу».
Тут виникає одна «нєпонятка». Чи активи «Роснєфті» в Венесуелі вартістю 9 млрд доларів – якщо їх вартість дійсно така! – були дійсно куплені державним концерном за живі гроші. Швидше за все, мова йде про звичайний в такому випадку обмін або передачу акцій. Така можливість є тим більш імовірною, що «Роснєфтєгаз» володів контрольним пакетом «Роснєфті». Стало відомо, що в результаті операції «Роснєфть» отримала близько 10% своїх акцій, що, очевидно, і було продажем активів. Питання лише в тому, чи варті 9,6% акцій «Роснефти» 9 млрд доларів, якщо мова йде саме про цю цифру.
В цілому ж, після провалу домовленостей в рамках ОПЕК+ і початку саудівської нафтової ескалації Росія, на відміну від Саудівської Аравії видобуток збільшувати не стала, оскільки вже наявну нафту дівати було нікуди. Втім, зазначені заяви білоруського прем’єра про те, що Росія нібито готова продавати в квітні 2 млн тонн нафти по 4 долари, свідчать про те, що в закулісній сфері Москва робила гарячкові зусилля, щоб хоч десь прилаштувати надлишки нафти, тому що в протилежному випадку доведеться зупиняти свердловини, а це дуже складно, дорого і може спричинити додаткові проблеми.
Нарешті, вниз поповзли акції російських компаній, причому не тільки нафтових. Почалася девальвація рубля – заговорили про 90 і навіть про 100 рублів за долар.
Американські трагедії
Однак «на допомогу» Росії прийшов «дружній ймовірний супротивник» в особі США, де ціна нафти також катастрофічно впала. Нагадаємо, що Штати є не тільки найбільшим споживачем нафти, але і її виробником, а тому там не зацікавлені ні в занадто високих, ні в занадто низьких цінах. Занадто низькі ціни знищують нафтовидобувну галузь, а надто високі – збільшують затратність і знижують конкурентність американської економіки. Ціна на нафту американського стандарту WTI в березні обвалилася на 55% і на початок квітня торгувалася по 22 долари.
Замаячила вкрай небезпечна перспектива банкрутства нафтового бізнесу і масового безробіття, наприклад в Техасі, що є найстарішим нафтовим регіоном США. Такий хід подій завдасть удару не лише по економіці і зайнятості в США, але і по передвиборчим рейтингам Трампа, оскільки Техас завжди підтримував республіканців, будучи свого роду «заповідником американських слонів з Великої Старої Партії». Саме розвиток бізнесу і зростання зайнятості в роки свого правління Трамп вважав своїм досягненням і пропуском на другий термін у Білому Домі. Але зараз все це руйнується на очах на фоні пандемії і глобальної кризи, що насувається до яких цілком може додатися обвал однієї з колисок американського капіталізму – нафтової галузі.
Більш того, почалися банкрутства американських нафтових компаній, і почалися вони, як і слід було очікувати, з виробників сланцевої нафти, що має високу собівартість.
Про те, що американські нафтові компанії можуть дуже сильно постраждати від нафтового обвалу, видання The Wall Street Journal написало вже 10 березня, на наступний день після зриву домовленостей і після першого різкого падіння цін. Були названі і перші можливі жертви – обтяжені боргами компанії Chesapeake Energy Corp. і Whiting Petroleum Corp.
Прогнозувалося, що компаніям доведеться різко скоротити обсяги буріння і робочі місця, але навіть це може не врятувати багатьох від банкрутства. Заговорили навіть про те, що половина американських компаній можуть стати банкрутами в найближчі пару років. Про це в інтерв’ю виданню заявив гендиректор Pioneer Natural Resources Co. Скотт Шеффілд. Слід зазначити, що очолювана Шеффілдом компанія відповідає своїй назві, оскільки вважається однією з піонерів видобутку сланцевої нафти в Техасі і Нью-Мексико.
Вартість акцій нафтових компаній на початку-середині березня показала падіння на 40-50% і більше. Зокрема, акції Pionee на початку березня падали на 37%, а акції одного з найбільших виробників нафти Occidental Petroleum Corp – на 52%.
Постраждали також «найкрутіші» транснаціонали, добре забезпечені фінансами. Акції Exxon Mobil Corp на початку березня впали приблизно на 12%, Chevron Corp – на 15%,
British Petroleum PLC – на 19%, Royal Dutch Shell PLC – на 17%, а французької Total SA – на 18%.
Нарешті, 1 квітня, якраз в День сміху, з’явилося перше “невеселе” повідомлення про банкрутство великої американської компанії, що займається сланцевою нафтою. За повідомленням The Wall Street Journal , першим банкрутом стала компанія Whiting Petroleum, яка оголосила про реструктуризацію, оцінивши свої борги в 2,2 млрд доларів.
Потім стали відомі наступні подробиці. Компанія Shale Driller Whiting Petroleum заявила в рамках статті 11 закону про банкрутство угоду з кредиторами на рефінансування більш 2,2 млрд доларів боргів шляхом заміни всіх своїх боргових зобов’язань на 97% нових акцій. Причиною для планованого банкрутства Whiting Petroleum вказала низькі ціни на нафту і газ, а також невизначеність через коронавірус і ситуацію саудівсько-російської цінової нафтової війни.
Крім того, WSJ опублікувало цікаву думку американського експерта Шона Рейнолдса про те, що «є лише десяток або два компаній, здатних вижити при ціні в 40 доларів».
Таким чином, деякі розрахунки глави «Роснєфті» Сєчіна виправдалися. Сєчин явно прорахувався в оцінках собівартості російської нафти, але його розрахунок на те, що у американських компаній виникнуть великі проблеми, виправдався. Якщо ж виходити з останньої цифри, названої американським експертом Шоном Рейнолдсом, то ціна 40 доларів є критичною не тільки для «Роснєфті», а й для інших компаній.
Фактично залишилися тільки саудівці, які могли дозволити собі демпінгувати деякий час, а саме близько місяця. Але їх демпінг особливого успіху не мав, оскільки ринок переповнений нафтою під зав’язку. До того ж, якщо Росія просто дуже сильно залежить від цін на нафту і газ, то Саудівська Аравія від них залежить критично.
Безглуздий happy end, можливо, буде </ strong>
Нарешті, 2 квітня з’явилося повідомлення про те, що Саудівська Аравія вирішила «закопати сокиру нафтової війни» і закликала нафтовидобувні країни сісти за стіл переговорів і встановити «справедливу» ціну на чорне золото.
Ця новина справила оптимістичний вплив на ціни і курси валют. Ціна нафти марки Brent з 20-25 доларів підскочила до 35 доларів за барель. Почалося зростання ціни на американську WTI і російську Urals. Російський рубль, який ще напередодні пробивав позначку 80 рублів за долар, відкотився до цифри 78.
Настільки кардинальну зміну позиції пояснюють втручанням Штатів і особисто Трампа, який зрозумів, що в результаті нафтової вакханалії він втрачає шанси переобратися на другий термін. Та й тиск нафтового лобі в Америці дуже сильний, щоб навіть Трамп зміг йому чинити опір. До того ж відомо, що саудівці здавна є головними політичними «клієнтами» Америки в арабському світі, вони занадто залежать від Вашингтона політично і не тільки, а тому не зможуть йому відмовити.
За існуючою версією, переговори з саудитами взяли на себе техаські нафтопромисловці, а з Путіним по телефону розмовляв особисто Трамп. До того ж політика подальшого обвалу цін на нафту себе абсолютно не виправдала: оскільки ринок найжорстокішим чином перенасичений нафтою, а сховища майже заповнені, то навіть якщо віддавати нафту безкоштовно, то нікого особливо витіснити з ринку не вийде, оскільки ніхто все одно нафту не купує за непотрібністю.
Як би там не було, але 3 квітня Путін заявив, що Росія разом з США і країнами ОПЕК+ готова взяти участь в скороченні добового видобутку нафти на 10 млн барелів на добу. При цьому Путін навіть назвав «комфортну» для Росії ціну в розмірі 42 доларів за барель, оскільки саме під таку ціну нібито зверстаний російський бюджет на 2020 рік.
Нафтовидобувний світ міг би зітхнути з полегшенням, але з’ясувалися деякі ускладнюючі подробиці. Перш за все Путін взявся коментувати причини цінового обвалу на нафтових ринках. «Причина обвалу цін – це вихід наших партнерів з Саудівської Аравії з угоди ОПЕК+, збільшення ними видобутку і одночасна інформація, оголошення про готовність наших саудівських партнерів надати навіть знижки на нафту», – сказав Путін.
Потім він розповів, що таким чином влада Саудівської Аравії намагалися позбутися від конкурентів, які видобувають сланцеву нафту, для чого ціна повинна була впасти нижче $40 за барель. «І в цьому сенсі вони, звичайно, своєї мети до певної міри домагаються. Але нам-то цього якраз не потрібно, ми не ставили ніколи перед собою такої мети. Але ми, безумовно, повинні враховувати інтереси всіх наших партнерів, саме всіх. І тільки в цьому випадку ми зможемо домогтися справедливих домовленостей щодо збалансування ринку», – додав Путін, звертаючись скоріше навіть до американців.
Фактично Путін у всіх бідах американських нафтовиків звинуватив «друзів Америки» саудитів, які, мовляв, хотіли вижити з ринку сланцевиків з їх досить дорогою нафтою. У відповідь на такий випад Саудівська Аравія промовчати, звичайно, не могла, бо в наявності прямий донос Трампу на Саудівську Аравію з боку Путіна.
У відповідній заяві міністра закордонних справ королівства принца Фейсала ібн Фархана ібн Абдалли йдеться про те, що слова Путіна не відповідають дійсності, і не королівство вийшло з угоди, а саме Росія. У той же час як Саудівська Аравія і 22 інших країн намагалися переконати Москву піти на подальші скорочення і продовжити угоду, але не отримали згоди.
Крім чергових російсько-саудівських розборок з’явилися дані про те, що на сьогоднішній день надмірне добове виробництво нафти в світі оцінюється в 25 млн барелів, а тому зниження добового видобутку на 10 млн «бочок» – це, звичайно, добре, але позитивного результату не дасть. У кращому випадку це дещо загальмує падіння цін, оскільки перевиробництво чорного золота триватиме.
Слідом за цим, вже 4 квітня надійшла заява, що засідання ОПЕК+, що намічалося спочатку на 6 квітня, переноситься на 8 або 9 квітня. Про це з посиланням на свої джерела повідомив Reuters . У свою чергу, Bloomberg заявив, що причиною перенесення стало те, що Росії і Саудівської Аравії потрібно більше часу, щоб домовитися. Можливо, будуть розбиратися, «хто першим почав», або будуть думати, що робити з величезним навісом пропозиції над попитом, оскільки в анонсованому вигляді передбачувані домовленості явно не рятують.
Розв’язки залишилося чекати недовго, звичайно, якщо вона відбудеться взагалі …
