Лідер громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко, який раніше тричі очолював СБУ, в ексклюзивному інтерв’ю виданню «Економічні Новини» розповів, чому вирішив балотуватися на посаду Президента України, якими бачить шляхи вирішення конфлікту на Донбасі, якою має бути співпраця з Міжнародним валютним фондом (МВФ), чи реально знизити ціну на комунальні послуги для українців, а також про випадки нечесної боротьби своїх конкурентів, з якими вже довелося зіткнутися та багато іншого.
Валентин Наливайченко — український політичний, державний та громадський діяч. Заступник міністра закордонних справ України (2004—2005), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Білорусі (2005—2006), Голова СБУ (в. о. 22 грудня 2006 — 6 березня 2009; 6 березня 2009 — 11 березня 2010; 24 лютого 2014 — 18 червня 2015). Народний депутат України VII скликання. Має 1-й ранг державного службовця та дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу. Засновник громадського об’єднання «Антикорупційний рух» (вересень 2015 року). Лідер партії Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість» (з травня 2016 року).
Як Ви оцінюєте список кандидатів в президенти України? В чому Ваша унікальність як потенційно майбутнього глави держави?
Щодо кількості кандидатів – це право кожного громадянина балотуватися на посаду президента чи бути виборцем. Я для себе обрав перший, складніший шлях. Моя підготовка до президентських виборів почалась ще три з половиною роки тому, після того як підготував три стратегічні плани дій для розвитку країни та забезпечення добробуту громадян. Це План відновлення миру, План деокупації окупованих Росією українських територій та План знищення корупції в Україні. Вони були підготовлені мною задовго до висування іншими кандидатами своїх пропозицій і програм. Цим і відрізняюсь. Моя відмінність від інших в тому, що я маю конкретні стратегічні плани дій для країни і громадян України.
Що конкретно Ви пропонуєте щодо вирішення конфлікту на Донбасі та поверненню Криму? Наскільки реально вирішити це питання в майбутньому?
Мій стратегічний План дій для відновлення миру та деокупації складається з трьох ключових етапів. Перший – першочергові гуманітарні дії. Насамперед, звільнення та повернення заручників і політв’язнів. Національний центр звільнення заручників – це те, що, на моє переконання, має бути створено і новий президент повинен особисто нести відповідальність за їх повернення. Також створення Міжнародного гуманітарного фонду за підтримки ООН, Червоного хреста, яким буде опікуватися новий Уряд. Його головна функція – адресна допомога всім, хто постраждав від війни, втратив годувальника або годувальницю, допомога пораненим, ветеранам, які потребують психологічної чи соціальної реабілітації. Тобто такий великий гуманітарний фонд порятунку, але виключно для громадян України і адресної допомоги. Крім того, я розробив серйозні дії для відновлення лікарень та шкіл, зруйнованих війною в Донецькій та Луганській областях.
Другий етап – це нова дієва міжнародна угода. Ні Мінські домовленості, ні «нормандський формат» не працюють і, по суті, завели в «глухий кут» ситуацію, оскільки російська агресія ніяк не зменшується і втрати наших Збройних сил на фронті продовжуються. Відтак, як майбутній президент України, відстоюю позицію, що нам потрібна нова дієва міжнародна угода, яка у своєму змісті має передбачати головну мету – деокупація Донецької і Луганської областей та АРК. Така угода мною вже розроблена та пропонується на підписи разом із США та країнами-членами ЕС, включно із Великобританією. Головна відмінність від Мінських угод і інших полягає в тому, щоб світове співтовариство відразу займало категоричну позицію примусу російського агресора до виведення своїх військ та спецслужб з території нашої держави.
Третій етап. Базовий. Чітко розумію, що новий президент України має запропонувати ефективний національний план дій всередині країни: відродити оборонно-промисловий комплекс, налагодити випуск зброї і оборонного знаряддя для Збройних сил України. І найголовніше – займатися економікою, запустити українські підприємства і промисловість. Щоб саме економіка була тим двигуном, який би витягував країну з війни.
Наскільки реально, що світова спільнота займе більш жорстку позицію по відношенню до російського агресора? Як посприяти цьому?
Треба переконувати, мати такі дієві проекти міжнародної угоди. Як кандидат у президенти, я вже до виборів зустрівся з усіма послами країн членів ЕС в Києві. Був у Британії і зустрівся з британськими парламентарями. Найближчим часом говоритиму із американськими партнерами. Я справді хочу, щоб наші міжнародні партнери одразу були готові невідкладно виходити на таку міжнародну домовленість, на примус до Росії.
Як Ви оцінюєте перспективи України щодо членства в НАТО?
Україні пора вже перейти до Плану дій щодо членства в НАТО. І для Збройних сил і Служби безпеки маємо прийняти національний стратегічний план дій підвищення стандартів служби та правового і соціального забезпечення до стандартів розвинутих європейських країн – членів НАТО. Що стосується НАТО як фактору національної безпеки, то я виступаю за те, щоб в наших військових частинах, на військових полігонах ми нарешті почали залучати і фахівців НАТО, і надсучасне озброєння. Перейти до більш технологічного формату безпекової співпраці з ключовими країнами -членами Альянсу. Це сусідня Польща, США, Італія і Німеччина – країни, які вже зараз створюють спільні контингенти, відпрацьовують не тільки спільні навчання, але і спільну військову присутність для захисту власної території. Україна, Польща і США – нам треба вийти на такий трикутник. Говорити та вирішувати питання в інтересах нашої обороноздатності. Тобто створення спільних полігонів, спільних начальних центрів і залучення Збройних сил України до фахових тренувань, фахового навчання, щоб бути більш боєздатними для протидії російській агресії.
Як голова СБУ у минулому, на Вашу думку, чи достатньо здійснюється заходів в сфері безпеки всередині країни? Чого не вистачає, щоб повноцінно дати відсіч ворогу?
У сфері безпеки я відстоюю пропозицію, яку вносив ще 2015 року. СБУ має стати контррозвідкою. Тобто спецслужбою для протидії іноземним спецслужбам та захисту своїх громадян. Крім того, вважаю, що в країні має бути створений окремий бойовий антитерористичний центр. Саме «бойовий», оскільки диверсійні групи, тероризм у виконанні і парамілітарних незаконних формувань, і військами агресора РФ – це та загроза, яка наражає на небезпеку кожного українця. Саме такою має стати СБУ. Всі інші функції служби безпеки: економічні, так звану боротьбу з корупцією – все це давно треба припинити і реформувати СБУ в контррозвідку і антитерористичний центр.
Загальна ситуація з національною безпекою, з безпекою громадян в країні знаходиться в критичному стані. До цього часу не розслідувані знакові політичні вбивства, починаючи від убивства журналіста Павла Шеремета, який розкривав корупцію у вищих ешелонах ГПУ і української влади. Я вже не кажу про останнє кричуще, сподіваюсь останнє до виборів, вбивство активістки Катерини Гандзюк, яке теж немає відповідей. Більше того, немає політичної волі розслідувати ці справи. Вважаю, що розслідування таких вбивств має привести до очищення української влади, як би високо не йшли у владні кабінети зв’язки, та хто б не був причетний до їх замовлення.
Чи достатньо здійснюється заходів у сфері боротьби з корупцією в нашій країні? Чому створені антикорупційні органи все ще гальмують у своєму розвитку?
Вважаю, що боротьба з корупцією має перейти у її знищення. І це має відбуватися за трьома напрямками. Перше – запустити роботу Антикорупційного суду, щоб він дійсно був незалежним, з новими українськими суддями, які мають пройти відповідний незалежний відбір. Другий напрямок – заборона на законодавчому рівні займатися бізнесом будучи при владі, починаючи від президента і відтак по всій вертикалі виконавчої гілки. Третє – антикорупційна люстрація в українських судах, яку треба провести по всіх судах і всій вертикалі судової влади. А також правоохоронних органах і СБУ. Ті люди, на яких би посадах вони не були, які не можуть пояснити свої статки, мають бути негайно прибрані з державної служби, правоохоронних органів і судових установ, а на їх місця прийти достойні, обрані за прозорими процедурами відбіркового конкурсу люди. Ось у цьому мій план знищення корупції як кандидата у президенти.
Що стосується корупції та мародерства під час війни, я наполягаю на невідкладному прийнятті “Закону про злочини “профітерства на крові” (наживи на війні) і відсутність терміну їхньої давності” та внесенні відповідних змін до Кримінального кодексу України. Основою такого закону може стати однойменний закон, прийнятий Республікою Хорватія у 2011 році. Закон має передбачати наджорстке покарання за злочини, пов’язані з наживою під час війни.
Яка Ваша позиція щодо співпраці із МВФ?
Щодо МВФ я наполягаю на тому, щоб усі таємні домовленості, або листи які підписувались нинішнім президентом, прем’єром та головою Нацбанку були оприлюднені. Друге – з цих листів необхідно прибрати ті пункти, які ці високопосадовці наобіцяли МВФ і не виконали до цього часу. Оскільки у співпраці з цією фінансовою інституцією передбачалася, в тому числі, індексація пенсій не раз на рік, а щоквартально. Передбачалось повернення вкраденого з офшорів, та взагалі боротьба з відмиванням коштів в країні. Але до цього часу нічого не виконано. І зрозуміло чому, тому що у нас президент має офшори. Ми маємо разом із МВФ, і це мій план співпраці, розшукати, і в останніх є такі можливості, будь-який офшор, нерухомість та бізнес українських можновладців за кордоном, арештувати і позиватися в суди, щоб виведені кошти були повернуті до держбюджету країни. Це в інтересах і України, і МВФ. Ця організація давно чекає від української влади саме таких рішучих дій. Щоб міжнародна фінансова допомога не розкрадалася, а кошти, які були вкрадені, повернуті в економіку нашої країни і не залишались у можновладців та їхніх дітей за кордоном.
Якщо Вашій команді вдасться прийти до влади, Ви б понизили тарифи на комунальні послуги для населення?
Що стосується тарифів на комунальні послуги, то їх потрібно не просто понижувати, а взяти стратегічний курс на зменшення вартості усіх енергоносіїв. Для цього в мене є стратегічний план інвестування у власний видобуток газу. Треба провести аудит всіх свердловин, кому вони належать, що вкрадено олігархами, і обов’язково їх повернути через суди, скасування незаконних корупційних ліцензій… Щоб збільшити видобуток газу за прозорими конкурсами мають прийти і українські компанії, і європейські інвестиції. Цей ринок повинен стати прозорим і конкурентним, що, в свою чергу, сприятиме зниженню вартості ціни на газ. У нас цілком достатньо національних копалин для того, щоб забезпечити і внутрішній ринок за низькими цінами, і перейти до експорту «блакитного палива» в країни Європи. А не навпаки, коли російський газ через Європу повертається до нас за надзвичайно високою ціною, яка до цього часу так і не перевірена, і ніхто не знає, які ставки лишаються в європейських країнах та іноземних компаніях. Я виступаю за відкритий конкурентний ринок всередині країни з міжнародними інвестиціями, але так само, щоб не було посередників тепер вже на європейській території, які також наживаються на постачанні газу для українських споживачів.
НАК «Нафтогаз» виступає нічим іншим як посередником – монополістом на ринку газу в Україні. Більше того, компанія створювалась, коли було потрібно заховати корупційні схеми на торгівлі газом. Тому зараз і прем’єр, і президент зберегли цю установу тільки з однією метою – щоб непрозорі схеми на газ існували. Саме через відсутність політичної волі газовий ринок в Україні до цього часу залишається закритим для іноземних інвестицій. Так, під час свого візиту в Україну міністр енергетики США Рік Перрі напряму запропонував на видобуток газу 1 млрд. долларів інвестицій. Як ви думаєте, хоч один урядовець відреагував на таку пропозицію? Ні. Тому що зацікавлені, щоб тільки НАК «Нафтогаз», «Укргазвидобування», тобто всі ці урядові структури, наживалися і тримали під контролем всі наші газові і нафтові родовища в інтересах олігархів. Переконаний, що існуючі надра на території нашої держави мають наповнювати бюджет і працювати на громадян України для того, щоб підвищити рівень життя, щоб були високі пенсії і зарплати.
Крім того, необхідно залучати найкращі європейські розробки і програми по енергозбереженню. Насамперед, по утепленню будинків в українських містах і містечках. Цей досвід застосували всі пострадянські країни: Естонія, Латвія, Литва, які за рахунок європейських фондів утеплюють свої будинки. Настав час і нам долучатися до таких програм. Адже навіть за такої високої ціни на газ, тепло в оселях багатьох українців є недостатнім.
Чи маєте свої зауваження до існуючого виборчого законодавства в Україні?
Перше – потрібно посилити вимоги до голів виборчих комісій. Друге – вже давно настав час запровадити електронне голосування, встановити відеокамери на виборчих дільницях, зробити процес незалежним від людського корупційного фактору, максимально спрощеним за допомогою сучасних технологій. Я маю на увазі, коли штрих-код відразу зараховується на сервері Центрвиборчкому. Не потрібно стільки дільничних, окружних та невідомо яких комісій і тижнями перераховувати голоси. Треба припинити раз і назавжди цю «совкову» систему. Як і у випадку з НАК «Нафтогаз», ЦВК створена тільки з однією метою – щоб влада впливала на процес голосування і в своїх інтересах гальмувала, фальшувала, створювала складнощі та тижнями знущалась над усією країною, підраховуючи результати голосування. Для мене було розчаруванням №1, що протягом п’яти років ні Порошенко, ні його фракція в парламенті, БПП, так і не ухвалила виборчий кодекс. Який, в свою чергу, був розроблений і підтриманий нашими міжнародними партнерами, максимально спрощений, без корупційної мажоритарки, з відкритими партійними списками… Я виступаю за такий виборчий процес. І вважаю, що давно це треба було зробити. Хочу також виступити на захист наших громадян, які тимчасово опинилися за кордоном, не важливо з яких питань, навчання чи заробіток. Сім мільйонів наших співвітчизників, які виїхали з країни при цьому залишились громадянами України мають отримати право взяти участь в електронному голосуванні. Організація української діаспори за кордоном внесла такий законопроект до парламенту і тільки відсутність волі фракції БПП та політичної команди з Банкової заважає хоча б просто розглянути його в Раді.
Як Ви оцінюєте справедливість розподілення часу для агітації в медіапросторі? Чи дотримуються правила гри?
Вважаю, що треба раз і назавжди законом обмежити комерційні реклами і білборди під час виборів. В кожній цивілізованій європейській країні є чітке обмеження з цього приводу. Що не можна використовувати більше визначеної квоти, навіть купувати за гроші. Щоб не за гроші і проплачену рекламу людям голову дурили. Потрібно особисто з людьми спілкуватися, їздити по всій країні, зустрічатись з виборцями і на зустрічах відстоювати свою позицію і переконувати. Ось така система має працювати в Україні.
Чи маєте вже реальні приклади нечесної боротьби по відношенню до Вас зі сторони опонентів?
Так, маю. Ми вже біля двох з половиною років працюємо по всій країні, і наші активісти в Сумах, в Чернівцях, в Києві зафільмували спроби підкупу виборців через мережу агітаторів. Навіть банківські картки задокументували, які пропонуються від команди Порошенко, куди мали перевести по тисячу гривень за таку скупку голосів і таке анкетування виборців в Україні. Це незаконна діяльність. І ці докази ми вже передали до правоохоронних органів. Минулого тижня я зустрівся з канадською місією спостерігачів, що вже прибула в Україну, яким я також передав докази незаконного підкупу виборців з боку команди Порошенко. Наскільки мені відомо, канадський уряд додатково надсилатиме ще сто спостерігачів на вибори в Україні. Для того, щоб справді запобігти підкупу і маніпуляціям ще під час виборчого процесу до дня голосування, я звернувся і до інших міжнародних організацій, ЕС, парламентської асамблеї НАТО направити своїх спостерігачів. І ми готові з ними співпрацювати для того, щоб захищати вільні вибори.
Так чи інакше, але згідно з нещодавнім соціологічним опитуванням, лідери передвиборчої гонки вже відомі і, очевидно, що ставки багатьох кандидатів на ці президентські вибори – це підвищити рейтинг своєї політичної сили на парламентських виборах. На які особисті досягнення Ви покладаєте надію та чи плануєте об’єднуватись з іншими політичними силами на виборах в Раду?
Зараз я працюю по всій Україні і йду у президенти. І я йду серйозно. Я не розглядаю другорядні рішення. Сьогодні найголовніше – спілкування з людьми. І, повірте мені, проплачена соціологія не має нічого спільного з реальним настроєм людей, особливо в регіонах. Ви серйозне видання, тож маєте змогу запитати у різних фахівців, що вони думають з цього приводу. Впевнений, ви почуєте таку ж думку, яку я зараз висловлюю. Що більша половина людей ще не визначилась, дуже багато людей зневірених, розчарованих… Тому в останній місяць передвиборчої кампанії не час дивитись в сторону. Треба дивитись лише вперед. І я рухаюсь вперед.
