Пристрасті, які киплять навколо роздачі угорських паспортів на Закарпатті, відверто дивують, оскільки цей процес почався зовсім не вчора. До того ж, він має глибоке історико-національне коріння, про яке слід сказати окремо, щоб зрозуміти суть проблеми.
Якщо говорити про соціально-економічні причини масового походу за угорськими паспортами, то і тут немає нічого несподіваного. Поряд з сепаратизмом і катастрофічною трудовою міграцією, угорська проблема є одним з елементів процесу деконструкції країни через тотальну корупцію, бідність, кричущу нерівність, відсутність перспектив. Одна частина наших громадян масово тікає на заробітки, інша захотіла в «русскій мір», а угорці цілком закономірно прагнуть до Угорщини, тим більше, що угорський паспорт вважається одним з найсильніших у світі.
Крім Москви і Будапешта, процесом дезінтеграції України вміло користуються всі хто захоче. Польща вже давно роздає «карти поляка», а польське коріння в Україні мають дуже багато людей. Численні жителі Буковини і Бесарабії обзаводяться румунськими паспортами. На цей факт звертаємо особливу увагу, оскільки наступний паспортний скандал, схоже, буде там, бо румунська проблема, як і угорська, назріває давно.
З’явилася інформація про те, що і Чехія готова роздавати свої паспорти тим, чиї предки жили в міжвоєнній Чехословаччині, тобто тому самому Закарпатті. І навіть Німеччина роздумує про те, щоб відкрити свій ринок праці для громадян України!
Але повернемося до угорського питання, що різко загострилося після публікації 19 вересня 2018 року в інтернеті знятого прихованою камерою відеоролика, на якому громадяни України присягають на вірність Угорщині, що є обов’язковою процедурою для отримання угорського громадянства. Дійство відбувалося в угорському консульстві, розташованому в закарпатському місті Берегово, по-угорськи Берегсас. Відзначимо, що Берегівський район є місцем найбільш масового проживання громадян України угорської національності. Після закінчення церемонії консул порадив новоспеченим громадянам Угорщини не афішувати факт отримання ними другого громадянства, оскільки з українського громадянства вони не виходили.
Відзначимо, що в Угорщині і багатьох інших країнах Євросоюзу подвійне, і навіть потрійне громадянство дозволено. Правда, в деяких країнах «багатогромадянство» заборонено, наприклад, у сусідній Словаччині та Австрії.
Підкреслимо також, що в Україні подвійне громадянство заборонене, але ніякого покарання за нього не передбачено. Розмови про введення такого покарання ведуться довгі роки, але не більше. Причина, очевидно, в тому, що значна частина вітчизняної так званої еліти має паспорти інших країн, і ніхто не має наміру рубати сук, на якому сидить.
Відеоролик викликав шквал емоцій, що само по собі дивує, оскільки, повторимо, все це давно відомо.
Міністр закордонних справ Павло Клімкін звинуватив Росію в «створенні напруженості з угорцями» в Закарпатті. Міністр зазначив, що це не в інтересах угорців і пообіцяв, що політика щодо угорської громади буде ввічливою, але жорсткою і послідовною.
Клімкін заявив, що Угорщина повинна буде відкликати свого консула в Берегово до кінця цього тижня. У своєму відеозверненні на Facebook Клімкін зазначив, що якщо Угорщина відмовиться це зробити, Україна вишле консула сама.
«Я запропонував угорському міністрові відкликати цього консула. Якщо це не буде зроблено на цьому тижні, ми надішлемо ноту угорській стороні про його висилку. Саме на цьому тижні», – підкреслив він.
«Я застерігаю всіх від «наїздів»- вибачте за недипломатичний мову – або цькування угорців Закарпаття. Навпаки, ми повинні допомогти нашій угорської громаді, повинні перехопити ініціативу, діяти дуже послідовно і ініціативно. І взагалі будемо діяти з Угорщиною ввічливо, але дуже жорстко», – зазначив Клімкін.
Позицію Клімкіна підтримав Порошенко. Говорячи про недружню позицію Угорщини, Порошенко заявив, що країни повинні поважати суверенітет один одного.
У відповідь, угорський колега Петер Сійярто пригрозив неминучими дзеркальними заходами. Відзначимо, під час перебування в ООН у Нью-Йорку Клімкін та Сиярто зустрічалися на предмет залагодження ситуації, але про які-небудь позитивні результати наразі нічого не відомо.
Складається враження, що публікація з подальшим роздмухуванням істерії була таким собі передвиборним вкиданням, оскільки відомо, що пошук зовнішнього ворога є найпростішим і найдешевшим способом мобілізації певних категорій електорату. І ось уже в медіа запускаються “страшилки” про те, що на Закарпаття стягуються українські війська, і є версія, що робиться це з подачі Москви для розхитування внутрішньополітичної ситуації в Україні.
Дійсно, Москва у властивій їй брудній манері неодмінно буде лізти в наші внутрішні справи, вміло використовуючи соціально-економічні та національно-мовні проблеми, як це було в Криму і на Донбасі. Про особисті теплі стосунки Путіна і вельми неоднозначного за європейськими мірками прем’єра Угорщини Орбана добре відомо.
Але угорська проблема Закарпаття має свої корені не тільки в агресивній політиці Угорщини та в історичних колізіях, про які розповімо окремо.
Угорське питання в Україні, багато в чому, має вітчизняне коріння..
Будучи зайнятою шкурницькими проблемами та політиканськими чварами, пострадянська влада України, відверто «проспала» нарив, який визрівав на Закарпатті всі ці роки, особливо після приходу до влади в Угорщині націонал-консервативної партії ФІДЕС на чолі з нинішнім прем’єром Віктором Орбаном. Одним з перших рішень тоді стало внесення змін до закону про громадянство, якими спрощувалася процедура його отримання угорцями, які живуть поза Угорщиною в сусідніх країнах. У цьому сенсі, угорське питання в Україні є далеко не найгострішим. При 10 млн населення самої Угорщини в сусідніх країнах проживає близько 3,3 млн етнічних угорців, з яких, наприклад, більш 1,2 млн – в Румунії і до 500 тисяч – в Словаччині. У цьому сенсі, Україна з 156 тисячами угорців за даними 2001 року являлась не таким вже й «важким випадком». Левова частка громадян України угорської національності проживає в Закарпатті, і найбільше в Берегівському та частини Хустського районів.
Щодо територій компактного проживання угорців Закарпаття з Будапешта неодноразово лунали чіткі пропозиції по створенню на їх базі якогось Притиснянського (від назви ріки Тиса) автономного національно-культурного округу. У Києві таку пропозицію відкидають та вважають провокаційною і такою, що порушує територіальну цілісність країни.
Що ж стосується надання громадянства закордонним угорцям, то ці дані закриті. По ряду оцінок, угорські паспорти отримали близько 100 тисяч українських угорців, і це величезний відсоток, якщо виходити з того, що угорська діаспора в Україні налічує трохи більше 150 тисяч чоловік. У той же час, в майже 20-мільйонної Румунії, яка налічує, повторимо, понад 1,2 млн етнічних угорців, кількість людей, що отримали громадянство мадярів оцінюється в 400 тисяч. У 7-мільйонної Сербії, що має 250 тисяч етнічних угорців, угорське громадянство отримали близько 115 тисяч чоловік.
Але повернемося до громадян України угорської національності. З соціально-економічної точки зору абсолютно очевидний їх інтерес до угорського громадянства, точніше, до угорського закордонного паспорту, іменованого Útlevél. Поряд з паспортами інших країн-членів Євросоюзу, цей документ дає право на працевлаштування в будь-якій країні Європи, а також право на безвізовий в’їзд до США, що взагалі є повним ексклюзивом. Правда, ставлення до угорців в країнах «старої Європи» є досить неоднозначним, так само як неоднозначною є соціально-економічна ситуація в самій Угорщині, але це окрема тема. У будь-якому випадку, в депрессивному Закарпатті для місцевих угорців особливих перспектив немає, як і в цілому по Україні, що довгі роки страждає від війни і перманентної кризи. Отже, економічні причини масового отримання українськими угорцями другого громадянства особливих пояснень не вимагають.
Але є ще не менш важливі національно-мовні та культурно-ментальні причини. Після поразки у війні Угорщини, яка входила в коаліцію з гітлерівською Німеччиною, і приєднання Закарпаття до України закарпатські угорці в масі своїй жили відокремленим анклавом, орієнтованим на сусідню «велику батьківщину». Багато з них не знають української мови і не хочуть її знати. Навіть радянська влада з величезним трудом змусила їх навчитися сяк-так говорити по-російськи, та й то – далеко не всіх. Схильність до сепаратізіціі серед закарпатських угорців була завжди. Вони дивляться угорське телебачення, читають угорські ЗМІ і книжки. У місцях компактного проживання угорців всюди висять угорські прапори, але досить рідко можна побачити українські, таблички із зазначенням вулиць написані по-угорськи, та й самі назви переважно угорські. Родичі закарпатських угорців знаходяться в Угорщині, там же найчастіше вчаться їхні діти. Дуже часто закарпатські мадяри навіть на роботу їдуть в Угорщину, в зв’язку з чим, на прикордонному переході Чоп-Захонь щоранку спостерігається кавалькада автомашин на виїзд з України, а ввечері – на в’їзд, причому машини ці мають угорські номери, але їздять в них закарпатські угорці.
У закарпатських угорців НЕ Берегово – а Берегсас, не Мукачево – а Мункачі, не Ужгород – а Унгвар. Вони вважають Закарпаття не заходом України, а сходом Угорщини.
Національно-ментальні та історико-культурні причини масового походу закарпатських угорців за паспортами сусідньої держави, безсумнівно, є, так само як і соціально-економічні. І як тільки сусідня держава прийнялася роздавати свої, набагато більш привабливі паспорти, ці люди негайно скористалися можливістю ними обзавестись.
Але вина української держави і його еліти полягає в тому, що політика хоча б мінімального залучення закарпатських угорців була провалена, власне, цієї політики не було взагалі. Більш того, в ЗМІ з’явилася інформація про те, що служба зовнішньої розвідки України ще 15-20 років тому попереджала вище керівництво країни про небезпеку розгойдування ситуації на західних кордонах України сусідніми Польщею, Угорщиною і Румунією, а також про те, що цим буде активно користуватися Москва. Але ніяких заходів вжито не було …
Можна було хоча б створити в місцях компактного проживання угорців Закарпаття ряд підприємств з гідною оплатою праці, встановити певні пільги для студентів-угорців, щоб вони вчилися і жили в Україні, а не виїжджали в Угорщину. Але поки що про подібні заходи нічого не чути …
