Незважаючи на те, що офіційний старт початку передвиборчих перегонів ще не дано, чимало потенційних кандидатів уже заявили про своє бажання взяти участь у виборах президента України 31 березня 2019 року. Ба більше, список майбутніх учасників постійно поповнюється. «Економічно новини» зібрали свій перелік найцікавіших претендентів і спробували проаналізувати їхню готовність до виборів, погляди та прочинити «завісу» на їхні скандали, невиконані обіцянки виборцям й інші негативні і позитивні моменти життєдіяльності та політичної боротьби.
Порошенко вичікує
Хоча в країні один за одним з’являються білборди про успіхи Петра Порошенка за роки президентства, на телебаченні запущено відповідні рекламні ролики та нещодавно запрацював передвиборчий штаб, який очолив депутат від фракції БПП Ігор Гринів, чинний глава держави офіційно ще не оголошував про своє рішення балотуватися на другий термін. Таке зволікання, вважають експерти, продиктовано бажанням не допустити фальстарту президентських перегонів, що де-юре мають розпочатися тільки наприкінці грудня – на початку січня наступного року.
Згідно з останніми дослідженнями, президентський рейтинг Порошенка становить 5-6%, це 5-6-те місце. Він досі є серед топових кандидатів, однак через корупційні скандали втратив другу позицію, яку мав ще на початку року. На думку політтехнолога Дмитра Раїмова, нині є декілька умов, за яких нинішнього гаранта Конституції можуть переобрати. І перше – це зупинення кровопролиття на Донбасі.
«Це може бути маленька миротворча місія. Навіть якщо буде три людини з автоматами і прапором ООН, президент скаже, що почалося врегулювання. Цього досить, щоб говорити про те, що він виконав свою головну обіцянку – зупинити війну. Це можливість перемогти на виборах», – сказав експерт.
Друга можливість зберегти за собою президентське крісло полягає в здатності «запропонувати виразну програму зміни країни», якщо таку не зможуть презентувати його опоненти. «Проте наразі неясно, що стане основним для президента, тому він тримає паузу, ймовірно, розуміючи, що напередодні виборів щось може або статися з опонентами і вони себе цілком дискредитують, або в нього з’явиться карт-бланш», – резюмував Раїмов.
Істотною перевагою Порошенка можна вважати те, що, на відміну від багатьох інших кандидатів, у нього сформовано чітке електоральне ядро та розвинена партійна інфраструктура. Однак деякі експерти вважають, що йому зовсім краще не балотуватися, а підготувати наступника.
«Нове обличчя»Тимошенко
Сьогодні Юлію Тимошенко вважають головним фаворитом президентських перегонів. Її рейтинг становить 10-11%. Лідер «Батьківщини» вже заявила, що йде в президенти, й оголосила передвиборчу програму. Гасло «Новий курс країни» чимось перегукується з політичним курсом «Newdeal» американського президента-демократа Франкліна Рузвельта, який виводив Штати з чотирирічної «Великої депресії». У новому амплуа леді Ю постала перед українською публікою вже не як старий корумпований і олігархічний політик, а як сучасний прогресивний демократичний інтелектуальний лідер.
Таку технологію свого часу використав і Петро Порошенко, пропонуючи «життя по-новому». «Тимошенко пропонує інтелектуальним і громадським елітам, а також активним громадам стати співучасниками вироблення загальних змін і нового суспільного договору. Успішне залучення відповідних еліт до цього процесу фактично може гарантувати їй перемогу на президентських виборах, адже все це божевільна консолідація вільного інтелекту», – вважає голова аналітичного центру FreeVoiceInformationAnalysisCenter Олексій Роговик.
Утім, відчуття «дежавю» для багатьох українців може стати визначальним фактом. Адже згідно із соціологічними опитуваннями, 25% українців ще не визначилися з вибором. Але до другого туру Тимошенко, очевидно, пройде. Головний козир політика – підтримка з боку олігархів Ігоря Коломойського і Дмитра Фірташа.
Полковник Гриценко
Ще одним фаворитом президентських виборів став екс-міністр оборони Анатолій Гриценко. Він також уже заявив про наміри балотуватися та навіть розповів про свої кроки, зокрема, і кадрові призначення після перемоги. Соцопитування виводить його на 2-3-тє місце з показником 7%. Утім, найчастіше політик має високий рейтинг між виборами і слабкий результат за підсумками реального голосування. На минулих президентських виборах – 2014 року – Гриценко набрав 5,5% голосів. І посів цілком пристойне четверте місце. Проте восени того ж року, на виборах парламентських, його партія «Громадянська позиція» так і не змогла подолати 5%-ний бар’єр і не потрапила до Ради. Хоча соціологи прогнозували команді Гриценка втішні перспективи.
Однією з причин таких «злетів і падінь» експерти називають конфліктність екс-міністра, що виливається в невміння створити власну сильну команду. «Його впертість і непоступливість відштовхували багатьох потенційних соратників і союзників», – зазначає голова правління Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Раніше Гриценко виступив з публічним закликом щодо здійснення терористичної діяльності на території Росії через підрив залізничних поїздів. За цим фактом щодо нього порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205.2 КК РФ (публічні заклики до здійснення терористичної діяльності). Наразі йому заочно висунуто звинувачення. Оскільки сьогодні в Україні основна боротьба йде за голоси мешканців Західної та Центральної частин країни, для них кримінальна справа в Росії – знак якості для політика, демонстрація його патріотизму. Тому не виключено, що Гриценко може зібрати чимало голосів з умовно «патріотичного» та відверто націоналістичного електорату.
Феномен Ляшка
Для лідера Радикальної партії це друга президентська кампанія. Уперше Олег Ляшко балотувався 2014 року і продемонстрував добрий результат – 9%. Сьогодні соціологія свідчить про 6% підтримки. Феномен Ляшка в українській політиці є досить популярним. Вічна клоунада та безперервний епатаж здебільшого розраховано на звичайних громадян з провінції. Утім, останнім часом політик розширює свою аудиторію, посилено працюючи над оновленим образом захисника трудового народу.
Експерти вважають Ляшка «технічним кандидатом», бо його шанси пройти до другого туру є дуже низькими. Однак він зможе потупцювати на електоральному полі Тимошенко і Гриценка, що буде на руку Порошенку. Очевидно, що для Ляшка президентські вибори – це бажання акумулювати свій електорат напередодні парламентських виборів.
Кремлівські кандидати
На електоральному полі «Партії регіонів», яка себе дискредитувала, також іде активна боротьба між усталеними лідерами і новими претендентами, які можуть швидко набрати очки. Експерти вважають, що ідея єдиного кандидата від сходу – єдина можливість потрапити до другого туру. «Зрозуміло, що представники колишніх владних партій – хтось їх називає проросійськими, хтось представниками сходу – не мають шансів перемогти в Україні на виборах. Однак друге місце, другий тур – шанс повернутись у владу», – зазначив політолог Олексій Голобуцький.
Поки що лідер фракції «Опоблок» Юрій Бойко має найкращі показники серед усіх – 4,6%. Однак про участь у президентських виборах ще не оголошував. А от кандидатури Нестора Шуфрича та Михайла Добкіна здаються більш розкрученими та зрозумілими для виборця. «Вони є більше політиками, ніж Бойко. Той-таки Шуфрич має довгу історію, з погляду харизматичності, він є вигіднішим кандидатом, напевно. Проте очевидно, що його сприймають з приставкою «Медведчук». Тут уже спрацьовує певне відторгнення, моменти, які не дають йому можливості претендувати на так званого єдиного кандидата», – пояснив Голобуцький.
Нагадаємо, Добкін також натякнув про свою можливу участь. Хоча до рейтингів його прізвище не включали, бо кількість його прихильників коливається в межах статистичної похибки. Але участь у виборах може відстрочити йому судовий вирок у розслідуванні зловживання ним владою.
Ще один кандидат, який уже заявив про свої президентські амбіції, – голова партії «За життя» Вадим Рабинович. Хоча він грає дещо на іншому полі – опозиційному, а також забрав частину комуністичного електорату, – його шанси соціологи оцінили в 4%. Однак його рейтинг і політична вага можуть зазнати змін після згоди кума російського президента Володимира Путіна і головного перемовника з Кремлем Віктора Медведчука вступити до партії.
Шоумени-політики
Наразі відомих шоуменів Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського підтримують по 4-5% виборців. Жоден із них про свою участь у виборах не заявляв.
Тим часом соліста групи «Океан Ельзи» вважали і вважають «американським кандидатом». Розкрутка його почалася ще 2015 року, коли він став стипендіатом програми YaleWorld Fellow 2015, у межах якої він чотири місяці навчався на «курсах лідерства» в Єльському університеті. Цей факт супроводжували міркування експертів щодо того, що співака готуватимуть до державної діяльності. Вакарчук, щоправда, можливість політичної кар’єри заперечував – він уже був депутатом і пішов з Ради за власним бажанням.
Відомий комік, керівник студії «95-й квартал» з реальною політикою пов’язаний не був, натомість є дуже активним у шоу-політиці. Сатира на політичну еліту України – одна з основних тем шоу «Вечірній квартал».
Партію «Слуга народу» зареєстровано наприкінці 2017 р. Тоді ж Зеленський з’явився в результатах соціологічних досліджень.
За інформацією ЗМІ, Вакарчука, якщо він піде в президенти, підтримуватиме олігарх Віктор Пінчук, а Зеленського – Ігор Коломойський. Значного результату вони не отримають, але декілька відсотків, потрібних для виходу до другого туру, вони можуть забрати в лідерів перегонів.
Непрохідні кандидати
На думку соціолога, директора фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, такі політики, як Інна Богословська, Роман Безсмертний і Роман Насіров планують підняти свою впізнаваність, щоб потім претендувати на місце в партійних списках на парламентських виборах. «Роман Насіров – людина із системи і багато знає. Тому може озвучувати компромат як проти нової, так і проти старої влади. Залежить від того, з ким домовиться. Богословська гратиме проти Тимошенко», – заявила соціолог. Утім, вона переконана, що компромат під час президентської кампанії діяти не буде. «Українці вже так звикли до компромату й підозрюють про «темні» справи політиків, що вже не звертають на це увагу», – зазначає експерт.
«Терористка» – Савченко
Колишня військовополонена льотчиця, засуджена в Росії в справі про вбивство журналістів на Донбасі та помилувана указом президента РФ, нині народний депутат, затримана за підозрою в організації держперевороту, Надія Савченко, також не приховувала свого наміру йти в президенти.
Прошарок суспільства, який надає їй підтримку, – дуже радикальний і порівняно невеликий, тому жодних шансів на перемогу на виборах президента в неї немає. Сьогодні Савченко незрозуміла для простих людей, проте її особиста сміливість викликає в багатьох симпатію. «Найімовірніше, свою президентську кампанію вона спробує використати як елемент розгойдування та піару своєї політичної сили, яка братиме участь у парламентській кампанії вже через півроку після президентських виборів. Сьогодні для людей вона незрозуміла, образ дуже розірваний. Це не дозволяє сформуватися навколо неї стабільному електорату. Однак подолати бар’єр у 3-5% на парламентських виборах політична сила Савченко, напевно, зможе», – заявив директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.
