(Анти)корупційна метушня вже так набридла Заходу, що, здається, терпець західних партнерів от-от урветься, а «останні китайські попередження» з Заходу сиплються, як з рога достатку. Проблема в тому, що в цьому разі підтримку може втратити не тільки влада, а й уся країна, що загрожує непередбачуваними наслідками в умовах неоголошеної війни.
Нещодавно опубліковано доповідь Державного департаменту США щодо України. І хоча її присвячено стану з правами людини в нашій країні, що різко погіршується, корупції в цьому документі також приділили велике значення як одній із найкричущих проблем в Україні.
«Широкомасштабна корупція на урядовому рівні; цензура; блокування веб-сайтів; нездатність уряду притягнути до відповідальності винуватців насильства проти журналістів і активістів боротьби з корупцією, а також насильство проти етнічних меншин», – ідеться в документі зовнішньополітичного відомства США.
Створюється враження, що ставлення заокеанських партнерів остаточно псується і про їхню підтримку говорить дедалі складніше.
За словами політолога Олексія Якубіна, звіт Держдепу США свідчить, що підтримка української влади сьогодні не є беззастережною.
«Поява цього документа – це досить серйозно. Це показник того, що певною мірою сьогодні США є на роздоріжжі щодо України й особливості її політичних кіл, які раніше могли сподіватися на підтримку американців. Звіт Держдепу – останнє американське попередження. Влада України демонструє, що США далі не можуть безапеляційно підтримувати нинішній політичний режим… У Штатах розуміють, що подальше співробітництво вже призводить до великих репутаційних втрат», – зазначив Якубін.
У цьому сенсі американська фінансова та військово-технічна допомога незабаром може піти в минуле. Й американців можна зрозуміти: за тотальної корупції в Україні «піти наліво» можуть не тільки надані гроші, а й усім відомі Javelins.
Крім американського уряду, дедалі більш неприйнятну позицію в питанні боротьби з корупцією займає МВФ, що йде у фарватері американської політики.
У фонді посилили умови отримання фінансової допомоги. Тепер під час ухвалення рішення про кредитування країни або відмову в кредитах оцінюватимуть корупційні ризики, тобто доля чергового траншу залежатиме від динаміки боротьби з корупцією.
«Корупція може чинити шкідливий вплив на здатність країни домагатися сталого, всеосяжного економічного зростання, тому урядам країн, що бажають отримати позики МВФ, пропонуватимуть пройти добровільну перевірку на вразливість їхніх систем управління», – зазначили в МВФ.
А тепер уявімо, як цю «перевірку вразливості до корупції» проходитиме Україна, яку буквально розривають корупційні скандали. Якщо МВФ захоче серйозно проводити такі перевірки перед тим, як видавати кожен транш, то про кредити фонду можна забути, так само як про позики інших міжнародних інституцій та держав, які в цьому питанні орієнтуються, зокрема, і на МВФ.
За оцінками міжнародних експертів, корупція в Україні щороку з’їдає 2% зростання економіки та 4% бюджетних доходів, вона гальмує можливе чотириразове зростання рівня життя громадян, а також змушує інвесторів зазнавати величезних корупційних витрат, які іноземні експерти оцінюють у 20% від інвестицій.
Очевидно, що в такій ситуації неможливо розраховувати ні на серйозні інвестиції, ні на економічне зростання як таке. А тому Україна ризикує дедалі глибше занурюватися в боргову яму, позичаючи під дедалі вищі відсотки нові кредити, щоб розрахуватися зі старими позиками. Фактично влада вибудовує боргову піраміду, що рано чи пізно неодмінно впаде, зруйнувавши не тільки фінансово-економічну систему країни, а й залишки соціальної стабільності в країні, яка веде тривалу війну з Москвою. Отже, корупція загрожує як соціально-економічними, так і суто політичними наслідками, зокрема й насамперед незалежності, суверенітету та територіальної цілісності країни.
Серед умов подальшого кредитування МВФ, як відомо, висуває вимогу якнайшвидшого створення та початку роботи Антикорупційного суду, що має закінчити формування цілісної антикорупційної системи в країні.
Водночас нескінченні інсинуації є не тільки навколо створення суду, а також його повноважень і юрисдикції.
Явне роздратування Заходу вже відіграло певну позитивну роль. Ще недавно в Раді були, за словами спікера Андрія Парубія, «декілька тисяч поправок», розгляд яких тривав би довго й повів би ухвалення закону в нікуди.
Нині залишилися тільки два основних питання. Це власне юрисдикція НАБУ та САП, а також повноваження громадських рад щодо формування суду та контролю над ним.
До того ж за час роботи зазначених антикорупційних органів заведено менше 500 справ і засуджено менше людей. Характерно, що не постраждав жоден вищий чиновник. До відповідальності притягнуто лише рядових працівників прокуратури та суддів, а також різних дрібних функціонерів.
Представники влади дуже стурбовані підсудністю антикорупційної системи, оскільки побоюються стати «клієнтами» цієї системи після зміни влади шляхомчерез вибори або за допомогою вулиці.
Про дедалі сильніше роздратування Заходу красномовно свідчить ануляція американської візи генпрокурору Юрію Луценку. У ЗМІ вже висловлювали думку про те, що Луценко залишається одним із небагатьох, хто цілком лояльний щодо Петра Порошенка, й ануляція його візи – це чіткий сигнал самому Порошенку, що бігти буде нікуди.
Цим пояснюється й той факт, що влада прагне максимально вихолостити юрисдикцію антикорупційних органів.
Нагадаємо, що внесений Порошенком законопроект про антикорупційний суд, проголосований у Раді в першому читанні, викликав шквал критики. З юрисдикції НАБУ зникли кримінальні провадження щодо протиправного заволодіння майном підприємства, легалізації отриманих злочинним шляхом доходів, нецільове використання бюджетних коштів, ухвалення нормативно-правових актів, що скорочують доходи бюджету. Вочевидь, саме до таких дій причетні багато можновладців, якщо вони намагаються всіляко вилучити їх із підсудності антикорупційних органів.
Особливу увагу треба звернути на «розборки» між двома антикорупційними структурами – НАБУ та САП. У подробиці вдаватися не будемо, бо цей скандал широко висвітлювався в ЗМІ.
Нагадаємо лише, що під час оперативної розробки НАБУ з’ясувалося, що спеціальний антикорупційний прокурор Назар Холодницький нібито причетний до корупційних діянь. Голова НАБУ Артем Ситник наполягає на відстороненні Холодницького і проведенні ретельного розслідування Генпрокуратурою. Цією обставиною вміло скористався наближений до гаранта генпрокурор Луценко. Спочатку Луценко начебто підігравав Ситнику, вимагаючи звільнення Холодницького. Проте потім раптом відмовився визнавати кримінал у виявлених фактах.
Як наслідок, Холодницький і далі обіймає посаду. НАБУ та САП з’ясовують стосунки, зокрема, через ЗМІ. Виграє від цього корумпована влада, оскільки дискредитовано НАБУ та САП, що перебувають, як відомо, під протекторатом американців.
Тепер Генпрокуратура, найімовірніше, опікуватиметься «особливо тяжкими справами», які вивели з-під слідства НАБУ на велику втіху високопоставленим корупціонерам. До того ж керівник НАБУ Ситник, за даними ЗМІ, теж перебуває «на гачку» в Генпрокуратури завдяки справі про незаконне придбання квартири в далекому 2008 р. Є версія, що це навіть допоможе нацькувати Ситника на громадських діячів-антикорупціонерів, адже саме НАБУ здійснює слідчі дії щодо підозрілих декларацій. Отже, протеже Заходу у вигляді НАБУ та громадських діячів можуть зчепитися між собою, що також на руку корумпованій владі.
У цих умовах опікуватись інвестиціями, стійким зростанням економіки та добробуту громадян якось навіть ніколи, бо всі сили та кошти йдуть на (анти)корупційну метушню.
