Британські слідчі мають серйозні докази проти Володимира Путіна. Проте вони не врахували Бориса Джонсона.
Протягом минулого місяця Росія всіляко намагалася відвести від себе будь-які підозри щодо її участі в отруєнні колишнього шпигуна Сергія Скрипаля та його доньки Юлії на британській землі. Росія стверджувала, що й гадки не має про «Новічок», нервово-паралітичну речовину, що була використана при нападі. Вона звинуватила Сполучене Королівство та його союзників у антиросійській кампанії. Вона дійшла навіть до того, що припустила, що за цим нападом може стояти Великобританія.
Проте усі зусилля Москви були марними. Аж доти, доки не озвався міністр закордонних справ Британії Борис Джонсон.
У середу Міністерство закордонних справ Великої Британії підтвердило, що видалило твіт за 22 березня, у якому йшлося про те, що британська науково-дослідна лабораторія Портон-Дуан визнала, що саме з Росії походить нервово-паралітичний агент, використаний під час нападу. Видалення посту відбулося лише через день після того, як Гері Айткенхед, виконавчий директор Портон-Даун, повідомив Sky News, що лабораторія не змогла точно визначити джерело нервово-паралітичного агента, зазначивши: «Наша робота полягає у тому, щоб надати наукові дані про те, чим саме є цей нервово-паралітичний агент… до наших обов’язків не належить визначення, звідки він походить».
Це протиріччя стало ще більш разючим через хибну заяву, яку зробив Джонсон минулого місяця під час інтерв’ю німецькій телекомпанії Deutsche Welle. На запитання, яким чином британський уряд може бути впевненим у тому, що Новічок, який використовувався у нападі, був російського походження, Джонсон, з посиланням на вчених у Портон-Даун, сказав. «Вони абсолютно категоричні щодо цього. Я сам запитав хлопця: «Ви впевнені?» І він сказав, що немає жодних сумнівів у цьому».
Звичайно ж, Москва зразу ж вхопилася за ці протиріччя у твердженнях Британії щодо участі Росії в атаці. У Великобританії лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін звинуватив Джонсона у перебільшенні британських доказів. Джонсон, у свою чергу, не забарився з відповіддю, й заявив, що Корбін є прибічником Росії.
Схильність Джонсона припускатися дипломатичних помилок майже так само горезвісна, як його нездатність вибачатися за них. У вересні він був розкритикований за недоречне цитування «Дороги в Мандалай» Редьярда Кіплінга (твору про колонізацію країни) під час візиту у М’янму. У жовтні Джонсон знову опинився у центрі скандалу, пожартувавши про мертві тіла у Лівії. Одну з найбільш серйозних помилок він зробив у листопаді, коли неправильно охарактеризував ціль візиту Назанін Захарі-Реткліфф, яка у даний час є політичним в’язнем у Тегерані, Ірану – крок, який загрожував подвоєнням її вироку.
У кращому разі останні коментарі Джонсона відображають його постійну словесну незграбність. У гіршому випадку вони були навмисно допущені, щоб ввести в оману. Хоча заява Даунінг-стріт, 10, вказує на перше, тим не менше, коментарі все-таки завдали сильного удару по Великобританії, адже дозволили Росії поставити під сумнів проваджуване нею розслідування.
Проте, наразі, заклик Росії провести спільне з Великобританією розслідування атаки у Солсбері було відхилено у середу Організацією із заборони хімічної зброї. У своїй заяві Європейський Союз підтвердив свою солідарність з Великою Британією, додавши, що російські інсинуації проти країн ЄС (включаючи нещодавнє твердження про те, що Британія могла бути відповідальною за цю атаку), є «абсолютно неприйнятними».
