Сміттєві звалища та забруднені водойми вже стали невід'ємною частиною нашого світу. Ставлення до перероблення та утилізації відходів у різних країнах дуже відрізняється. Наприклад, в Україні 88% населення вважає проблему поводження зі сміттям важливою, і водночас 49% не знають навіть, куди воно потрапляє після того, як його викинули в бак.
З 1 січня 2018 р. українців зобов’язали сортувати сміття за видами відходів. Це положення відповідає головним вимогам ЄС: рамковій Директиві про відходи, Директиві щодо небезпечних відходів, Директиві щодо всеосяжного запобігання забрудненню та його контролю.
Проте фактично сортування зараз здійснюють лише на громадських засадах, а не на державному рівні. Причин цьому багато: відсутність заводів з комплексного перероблення сміття, недоліки в законодавстві та навіть брак контейнерів для окремого збирання.
Банально, однак навіть зміни в законі «Про відходи», що зобов’язують українців сортувати сміття, чомусь не зазначають подальші дії з ним. Виходить, що закон про сортування є, а як це робити – нікому невідомо, бо ні цей державний документ, ні будь-який інший не пояснює послідовність операцій із відсортованими відходами. Зазначено лише, що з 2018 р. забороняється здійснювати захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів на полігонах.
Також у законі «Про відходи» (стаття 35-1) сказано: «Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюється юридичною особою, уповноваженим на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами».
Стає зрозуміло, що відповідальними за сортування сміття в кожному місті та селі є органи місцевого самоврядування. В Україні немає необхідної інфраструктури для повноцінного перероблення сміття, куди ж районні та сільські ради відправлятимуть відсортовані відходи? Кабмін у Національній стратегії управління відходами лише підтвердив цю плутанину, повідомивши, що за 2016 рік перероблено 5,8% відходів. Решта сміття й далі лежить на 5,5 тис. українських звалищ. На жаль, трапляється, що навіть ті відходи, які відповідальні українці розкладають у різні контейнери, скидають в один сміттєвоз.
У грудні Фонд «Демократичні ініціативи» та КМІС оприлюднили результати соціологічного опитування щодо проблем перероблення та утилізації сміття. Польовий етап проводили з 25 жовтня по 5 листопада 2017 р., він охопив 87 населених пунктів у всіх областях України. Згідно з опитуванням, 88% українців вважають проблему ставлення до відходів важливою, однак на запитання «Чи знаєте Ви, куди потрапляють відходи після того, як їх викинули в сміттєвий бак?» 49,1% відповіли «Ні», а ще 5,5% не змогли відповісти.
Результати ясно демонструють готовність українців сортувати сміття, але для цього, на думку респондентів, влада робить дуже мало. На запитання «Як Ви вважаєте, питання про утилізацію відходів має бути в центрі уваги під час передвиборчої кампанії на місцевих виборах?» 75% опитуваних відповіли «Так». Крім цього, 36,7% респондентів упевнені, що влада вживає недостатньо заходів для правильної організації збирання відходів, а 35% вважають, що в цьому напрямку «фактично не робиться нічого».
Зараз у країні є чотири сміттєспалювальних заводи: у Києві, Дніпрі, Харкові та окупованому Севастополі. Але працює тільки столичний завод «Енергія». А ще є єдиний сміттєпереробний, який наразі не функціонує, завод у Рівному, роботу якого обіцяють відновити у 2018 р.
Проблема в тому, що підприємства, які пропонують послуги з більш глибокого перероблення, не виграють тендери через ціну. Тому здебільшого побутове сміття – а кожна людина виробляє майже 300 кг на рік – просто складують. Регульовані тарифи такі низькі – 200 грн за тонну, що вони ледь містять базові витрати на захоронення. Про інвестиції в перероблення взагалі не йдеться.
Як наслідок, найсвідомішим українцям, які бажають сортувати сміття, доводиться звертатися до пунктів приймання вторсировини. Ці заклади здебільшого є посередниками, що передають спресований папір, пластик, батарейки та інші відходи на перероблення, до того ж часто в інші країни. Для тих, хто хоче, але не знає, куди нести пластикові пляшки, поліетилен, градусники, лампи та інші непотрібні речі, видання «Велика Епоха» підготувало інтерактивну карту «Куди здати відходи». Експерти позначили на карті вже 122 населених пункти та 2825 точок, де приймають вторсировину.
Екологічна культура в нашій країні лише починає формуватися, тож пропонуємо вам ознайомитися з європейськими способами перероблення сміття та їхніми діями в цьому напрямку.
Швейцарія
У пресі Швейцарію часто називають лідером із сортування сміття. На жаль, правда це чи брехня, встановити важко, адже репрезентативних досліджень на таку тему не проводили. Утім, однозначно ясно, що в цій країні збирання сміття на вищому рівні. Ще 2000 року влада заборонила тут будь-яку організацію звалищ. За збирання та перероблення відходів узялися приватні підприємства.
Зараз сміттєпереробні заводи будують просто в містах, а з їхньою допомогою навіть опалюють прилеглі будинки, школи та лікарні. Збирають тут усе: від паперу до пластику. Найбільше Швейцарія пишається кількістю прийнятих пляшок – 90% скляної тари повертається на заводи вторинного перероблення. Така сама ситуація з батарейками: 60% старих акумуляторів дають право на друге життя. Новому мешканцю Швейцарії обов’язково видають книжечку, де докладно описано 50 категорій сміття, які треба збирати по-різному.
У червні 2017 р. швейцарці пішли ще далі й побудували завод для перероблення найненависнішого людського відходу — СО2. Мета цього підприємства – вироблення тепла з переробленого вуглекислого газу.
Німеччина
У Німеччині також сортують сміття з метою збереження екології. Сортують тут усюди: вдома, у школі, університеті, на вокзалі та в аеропорту. Головне – правильно викидати відходи. У всіх дворах стоять чотири контейнери: зелені (для біомаси), жовті (для пластику та металу), сині (для паперу), чорні (для решти). Вивезення та перероблення сміття також здійснюють приватні компанії, з якими мешканці укладають договори. За кожен контейнер доводиться платити: найдешевше коштує зелений (близько €1,5 на місяць), найдорожче – чорний (€14 на місяць).
Польща
З 1 липня 2017 р. в сусідній країні почали діяти нові правила сортування сміття. Тепер і поляки змушені викидати відходи до чотирьох яскравих контейнерів (до цього їх було тільки три). Попередній розподіл сміття, на думку влади, допоможе країні досягти високого рівня перероблення відходів, що позитивно вплине на екологію та бюджет країни, а також задовольнить вимоги ЄС. Полякам суворо заборонено викидати в сміттєві баки несправну побутову техніку, електроприлади, батарейки, лампи, упаковки з-під хімікатів та ліків. Ці відходи треба нести до спеціально обладнаних пунктів утилізації.
Сортувати не так і складно, проте без сміттєпереробної інфраструктури – це майже неможливо. Безглуздо просити українців сортувати відходи, якщо їх нікому переробляти. Ця сфера не зможе довго триматися лише на активістах та волонтерах. Тому сподіваємося, що в найближчому майбутньому влада серйозніше візьметься за «сміттєві питання», у регіонах відкриють переробні заводи, а в кожному дворі найменшого міста – різнокольорові контейнери.
